Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 4: За межами слів

Проходив тиждень, і життя Єви повернулося до звичного ритму — школа, друзі, літні заняття. Але щось змінилося. Вона не могла не помітити, як її думки постійно поверталися до Марка, до їхніх розмов, до того особливого погляду, який він часом кидав, коли вони були разом. Вона не могла пояснити, чому це її так зачіпало. Це не було закоханістю, як вона звикла собі уявляти. Це було щось інше — незрозуміле, непередбачуване, але водночас таке важливе.

Зранку Єва зустріла Марка біля входу до парку. Він був як завжди — одягнений просто, але його присутність випромінювала якусь таємничу енергію. Вона спостерігала за ним, не знаючи, чи правильно це — відчувати, що з ним щось більше, ніж просто спілкування між друзями.

"Привіт," — сказала вона, наближаючись до нього.

"Привіт," — відповів Марк, усміхнувшись, але в його очах знову було те ж саме, незрозуміле відчуття — наче він тримав якусь таємницю.

Вони пішли далі, минаючи дерева і лавочки, де інші люди проводили свій час, зайняті своїми буденними справами. Але Єва відчувала, що цей момент — не такий, як всі інші. Їхній шлях був незвичним, бо вони були на межі чогось нового.

"Я хотів би показати тобі ще один малюнок," — сказав Марк, виймаючи з сумки аркуш паперу. Він простягнув його їй, і Єва побачила знайомі лінії, знайомі образи — але цього разу вони виглядали інші. Вони були чимось більшим. Малюнки були проникливими, в них була глибина, яку не можна було передати словами.

"Це дивно," — сказала Єва, не одразу розуміючи, що вона відчуває. "Це… виглядає так, ніби ти малюєш не те, що бачиш, а те, що відчуваєш."

Марк злегка кивнув.

"Точно," — відповів він. "Я завжди намагаюсь показати більше, ніж просто картинки. В кожному малюнку є щось приховане. Я хочу, щоб ти побачила те, що я відчуваю."

Єва вдивлялася в малюнки, і хоча вони виглядали простими на перший погляд, кожен штрих передавав емоцію, яку не можна було побачити одразу. Це було наче мова, якої вона не знала, але яку могла відчути всім своїм тілом. Вона ніби потрапила в інший світ, де кожен малюнок відкривав нову реальність.

"Це чудово," — сказала вона тихо, відчуваючи, як її власне серце відгукується на ці лінії та форми. "Я ніколи не думала, що малюнок може передати так багато."

Марк усміхнувся, але в його усмішці було щось, що Єва не могла зрозуміти. Він ніби намагався їй щось показати, але не зміг, не готовий поділитися всім.

"Є ще багато, чого ти не бачила," — сказав він, знову заховуючи малюнок у сумку. "Я хочу, щоб ти зрозуміла. Але це вимагає часу."

Вони продовжили йти, і Єва не могла відвести погляд від нього. Вона відчувала, що щось велике вже сталося, і це вже не було просто випадковою зустріччю чи цікавістю. Це було щось важливе, і хоча вона не могла точно визначити, що саме, вона знала, що це змінить її.

На наступний день Єва отримала від Марка ще одне повідомлення. Вона не могла дочекатися, щоб перевірити, що він написав.

"Хочеш прогулятися завтра ввечері?" — було написано в повідомленні.

"Звісно," — відповіла вона, і хоча це здавалося таким простим, Єва відчула, як серце затріпотіло в грудях. Це вже не було простою прогулянкою. Це було чимось більшим. Це був момент, коли все змінюється.

Ввечері вони зустрілися в парку, але цього разу Єва помітила, що між ними було більше ніж просто звичайна тиша. Вона відчувала, що їхній зв’язок вже став чимось значущим. І хоч вони ще не говорили прямо про це, вона знала: це вже більше, ніж просто знайомство.

"Ти коли-небудь відчуваєш, що щось важливе наближається?" — спитав Марк, і його голос був тихим, але впевненим.

Єва подивилася на нього, її серце знову пришвидшилося. Вона не знала, що сказати, але відчувала, що це питання не потребує відповіді.

"Так," — сказала вона, і відчула, як ці слова відгукнулися в її душі. "Я відчуваю."

Марк усміхнувся, і вони обидва замовкли, слухаючи, як вітер колише дерева. Це був момент, який вони обидва чули, але ще не готові були розкрити.

Наступного дня Єва довго думала про те, що сталося, про всі ці нові емоції, які вона відчувала. І хоч їй було важко пояснити, що саме відбувається, вона відчула, що Марк став частиною її життя. І хоч вони були просто двоє людей, які намагаються знайти свої шляхи в цьому світі, їхній шлях тепер був спільним.

Вона не знала, що буде далі, але одного вона була певна: це літо змінить її назавжди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍