Читати книгу - "Війни Міллігана"

нього, — розповів журналістам прокурор округу Франклін Едвард Морган. — Цей його вчинок лише дозволив нам відкрити справу про протизаконну втечу.

Оскільки тепер стало очевидно, що Мілліган виїхав за кордони штату, служба УДЗ звернулась у ФБР для того, щоб вони допомогли упіймати втікача. Його фотографія з написом «РОЗШУК» і «НЕБЕЗПЕЧНА ОСОБА» з’явилися в усіх поштових відділеннях країни. ФБР вивело полювання на Біллі у масштаби країни.

(3)

Джим Моррісон думав, що зустрічає в аеропорту свого молодшого брата, але замість Учителя в аеропорту Сіетла з літака вийшов уже аллен. Учителю було важко контролювати сцену цілодобово. Джим сказав, що відвезе його на північ в готель у Беллінгемі, бо сам має повернутися до родини у Ванкувер. Він пообіцяв приїхати наступного дня і допомогти Біллі пошукати місце, де можна влаштуватися надовго. Завдяки Університету Вест-Вашингтону в місті було повно житла для студентів, яке наразі було вільним, бо семестр ще не почався.

— Непоганий варіант. Крім того, я зможу замовляти дещо для малювання через художню майстерню університету.

Наступного дня вони знайшли мебльовану квартиру за чверть милі[53] від університету. аллен визирнув у вікно свого нового житла і побачив укриту снігом — у середині липня! — верхівку гори Бейкер. Десь у глибинах свідомості заворушився томмі з бажанням намалювати пейзаж.

Коли Джим виходив з квартири, вони зустріли сусіда, який, спираючись на ціпок, відчиняв двері поруч. Він представився як Френк Борден і запросив нових знайомих на пиво. Джим уже квапився їхати, аллен натомість прийняв запрошення. Насамперед він оцінив портретний потенціал обличчя Френка: зачіска у стилі «Бітлз», окуляри-авіатори в золотій оправі, зелені очі та щоки, як у бурундука.

Над ліжком хлопця він побачив самурайську шаблю.

— Я займаюся бойовими мистецтвами, — пояснив той. — На ногу не звертай уваги — це я впав з мотоцикла. Я можу за себе постояти, не сумнівайся.

Він розповів, що вчиться за рахунок держави, а також отримує пенсію за інвалідність від військово-морських сил. На вигляд він був ще зовсім хлопчиною, хоча насправді йому вже виповнилося тридцять три (на два роки старший за Білліядро). Поводився він як уже зовсім дорослий чоловік.

— А що ти вивчаєш? — запитав аллен.

— Програмування. У глибині душі я хакер.

— Я хотів би навчитися працювати з комп’ютером.

— Я можу дечого тебе навчити.

Протягом наступного тижня аллен прив’язався до цього таємничого й недовірливого, але водночас імпульсивного і впевненого в собі чоловіка. Свій ціпок він використовував, лише коли ліва нога надто втомлювалась і починала боліти — зазвичай він ходив з палицею, яка слугувала і опорою, і зброєю.

— Щось не дуже схоже на зброю, — кивнув на неї аллен. Борден крутнув ручку і витяг шпагу.

— Не довіряй зовнішності. І повір мені, я знаю, як цим користуватися. Зі мною краще не жартувати.

Одного разу пізно ввечері аллен побачив, як на газоні перед будинком Борден тренується зі своїм самурайським мечем у битві з тінню — зброя літала у його руках, як блискавка. «А він войовничий тип! Небезпечний хлопак!» — подумав він.

Борден полюбляв вечірки, і кевін з філіпом його радісно підтримували. Якщо Борден і помітив щось дивне в поведінці свого нового друга, то зайвих питань не ставив. У них зав’язалися стосунки, засновані на взаємоповазі. Вони часто грали у шахи з алленом, а потім Борден почав учити його основ роботи з комп’ютером. Одного разу він запитав аллена, чи не знає він когось, хто б міг зробити для нього фальшиві документи.

— Я не знаю нікого в цьому штаті, хто б міг таке зробити. Але я можу розказати, як зробити це самому.

аллен не став розпитувати, навіщо йому це — просто розповів про свій спосіб.

рейджен вранці голий по пояс — у самих шортах — бігав на верхівку гори Бейкер. Сонце напікало його шкіру, а він піднімав очі в небо і кричав від щастя. Він став людиною гір. Вільною людиною.

томмі намалював укриту снігом гору, але затока йому подобалася більше. Він знайшов недорогий прокат машин і орендував старий фургон, у який завантажив усе художнє приладдя (купив через студентську спілку). На цій машині він їздив малювати порт, морські ландшафти, причали та кораблі. На кожну картину в нього йшло менше години, і він продавав їх перехожим. Один такий покупець, чоловік середнього віку на прізвище Меллой, запросив томмі на одну зі своїх щотижневих вечірок. Він жив неподалік і заробляв тим, що здавав частину свого будинку студентам.

— Меллой — кеггер, — розповів йому Борден.

— Це хто такий?

— Він влаштовує вечірку, виставляє кегу пива та бере з кожного плату за вхід у три бакси. Так можна 8–12 сотень доларів за раз заробити.

— Непогано!

— Поліція не любить таких типів — нещодавно почали закривати їхні вечірки, бо сусіди постійно скаржаться на гучну музику вночі.

кевіну подобалося знайомитись зі студентами, тож скоро на таких вечірках він став постійним гостем. Зрештою Меллой узяв його неофіційним викидайлом — йому подобалося, як Карр уміє тримати молодь під контролем, не заважаючи їй розважатися. Платив Меллой їжею і різними речами для хатнього господарства.

Якось увечері, коли аллен сидів на сходах з кількома студентами, у нього виникла ідея організувати власні кегові вечірки.

— Можна навіть скинутися й орендувати джакузі.

Усі підтримали цю ідею.

Джакузі привіз власник сервісу оренди — молодий чоловік на ім’я Тім Кол. аллен допомагав усе встановити, і вони потоваришували. Після вечірки Тім запропонував лишити джакузі у них, аж поки його не захоче орендувати хтось інший — таким чином можна буде не возити все обладнання туди-сюди зайвий раз.

Через деякий час аллен запропонував Тіму працювати разом: можна купувати джакузі у Ванкувері, привозити їх у Беллінгем і збирати вже тут приблизно за 500 доларів. А у місті їх можна продавати чи здавати в оренду у санаторії для терапевтичного застосування. Тімові сподобалась ця пропозиція.

аллен замовив візитівки на ім’я професора Крістофера Юджина Карра.

На жаль, панував сплутаний час, і стан Біллі погіршувався. Якщо спочатку він зменшив дозу з трьох разів на добу до двох, то тепер довелося перейти на один, а іноді навіть пропускати день чи два.

На годиннику зникав час.

Десь за два тижні по тому йому зателефонував Френк Борден:

— Я хочу попросити про послугу. Будь ласка, зайди у мою квартиру і знищ комп’ютер.

— Ти що, жартуєш?

— Придурок, не до жартів тут! Висмикни його з розетки і розбий! Обов’язково розбий жорсткий диск — просто на дрізки.