Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Недовго думаючи, я беру до рук другий мобільний зі своєї схованки на кухні, про існування якого знають лише троє, і телефоную тому, кого найбільше ненавидить мій батько — своєму дядькові, Олегу, рідному брату моєї матері. Батько і Олег завжди не ладнали один з одним. Для них перебувати в одній кімнаті було чи не кінцем світу, бо обидва один одного ненавиділи. Олегу ніколи не подобався чоловік його сестри, а батько недолюблював Олега, бо вважав, що той занадто турбується про свою сестру. Загалом, як я і сказала - цих двох пов'язувала лише взаємна ненависть. За кілька гудків Олег бере слухавку, і я чую знайомий голос, який так і промениться ентузіазмом.

— Привіт, племінничко! Як життя? — радісно запитує він, від чого мені стає ще сумніше. Ну ось, зараз я вкотре засмучу його.

— Привіт. Чесно кажучи, зараз усе не так райдужно, як могло б здатися на перший погляд. 

— Що сталося? Ці виродки тиснуть на тебе - і батько, і син? — Він миттєво змінився в голосі, від чого я здригнулася. Олег був чудово обізнаний щодо моєї ситуації зі шлюбом. І саме він був тим, на кого я могла покластися в такому складному питанні. Поки батько Влада думав, що сміливо зможе прибрати всю мою спадщину до рук, погрожуючи мені змонтованими відео, Олег пустив у справу своїх людей. Разом вони шукали компромат на Жданова-старшого.

Звичайно ж, про все це знала тільки я, Віка і сам Олег - більше ніхто не знав цю таємницю. Навіть Влад не здогадувався про те, що відбувається насправді, поки я грала роль закоханої дівчини. Хоча якщо вже на те пішло, спочатку я й справді грала свою роль, вдаючи, нібито закохувалася в нього. А потім... Потім я усвідомила, що так і сталося насправді. Що найгірше, я не знала, на чиєму він боці і чи можна йому довіряти. Тому Олег сказав, що я не повинна розповідати Владу про всі подробиці нашого розслідування. 

— Не зовсім. Просто... Просто все дуже складно, і...

— Ти в нього закохалася, — закінчив замість мене Олег, і я важко зітхнула. Ну ось, зараз він почне мене читати лекції про те, що я зіпсувала наш план.

— Здається, так.

— І?

— І що? — перепитую я, намагаючись зрозуміти, до чого він веде.

— Племінничко, ти начебто розумна дівчина, але іноді так тупиш, їй богу! Він теж? Ви обидва закохалися одне в одного? Після такої довгої ворожнечі?

— Не знаю. Я... Мені здається, що так, але... Я не знаю, чи кохає він мене насправді, чи працює за тією ж схемою, що й я. 

— Чому ти так думаєш?

— Тому що він... Він занадто добрий. Занадто хороший у всьому цьому. Він дбав про мене. І я не знаю, чи все це було насправді, або ж це просто клятий спектакль, який він так майстерно зіграв.

— Дівчинко моя, я розумію, як тобі важко довіритися кому-небудь. І в усьому винен твій батько, якщо вже на те пішло. Хоча й мати теж молодець. Я взагалі був украй здивований, коли дізнався про все від тебе, не від неї, не від своєї сестри. Я все не міг зрозуміти, чому вона не звернулася до мене по допомогу... Хоча, твій батько, напевно, переконав її. Як завжди. Загалом, племінничко, єдине, що я можу тобі порадити, — продовжуй робити те саме, що й раніше. Роби вигляд, ніби довіряєш йому, але не втрачай пильності.

— Думаєш? Ми посварилися. Тож не думаю, що це спрацює.

— Вдай ображену дівчинку, а потім зроби вигляд, наче нічого й не було, мала. Мовляв, була ображена, ти був правий і так далі. Придумай щось, Крістіно! Врешті-решт, ти розумна дівчина. Дай мені ще трохи часу, і потім ми притиснемо його батька. Після того, як усе закінчиться, ти зрозумієш, на чиєму боці був Влад. А поки що, дотримуйся плану.

— Ну ти, звісно, підтримав як і завжди, дядьку, — гмикнула я у відповідь, чим викликала в нього смішок.

— Ну, за це ти мене й любиш, еге ж? Дзвони тільки в екстреному випадку і не світи більше телефоном. Люблю тебе! 

— І я тебе!

Олег завершив виклик, і я подивилася на згаслий екран смартфона. Що ж, можливо, він має рацію. Мені доведеться й далі грати свою роль, щоб зрозуміти, на чиєму боці Влад і чи можна йому довіряти.