Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Розділ 35

Влад

Останні три дні я ночував у Артура. Я був невимовно радий, що він живе один. Звичайно ж, друг був дуже здивований, коли я запитав, чи можу я в нього переночувати. Проте він не ставив мені купу запитань. Принаймні, в перший день. 

— То що все-таки сталося? — запитує Артур, коли ми сідаємо за столик у їдальні університету.

— Нічого.

— Крістіна вигнала тебе з дому? — запитує він з усмішкою на губах, від чого я закочую очі.

— Якби ж то, Артуре! Вона досі не довіряє мені.

— Чому?

— Ти ж знаєш, що ми одружені?

— Так, але ти ніколи не розповідав, чому вирішив одружитися з нею. — Я дістаю з рюкзака складений навпіл контракт і даю його Артуру. Поки він перечитує вміст, його очі розширюються ще більше від подиву. — Чувак, серйозно? Усе це...

— Ш-ш-ш! — шикаю я на нього, забираючи в нього контракт і кладу назад у рюкзак. — Про це ніхто не знає. Ніхто, крім мене, Крістіни і наших батьків. Насправді, все дуже складно. Спочатку я думав, що все це лише фікція, що через якийсь час усе це закінчиться, але тепер...

— Ти в неї закохався, - каже до мене Артур, роблячи ковток своєї кави.

— Саме так. Що найгірше, я зізнався їй у коханні, а вона...

— А вона тобі не повірила. Я, звісно, трохи шокований таким поворотом подій, але... Твій батько, бува, не того, ні? До чого було робити все це? Ну, ти розумієш, про що я...

— Не знаю. Якщо чесно, мені здається, крім грошей тут є щось іще. Я маю хоч щось знайти, щоб...
— Щоб що? Розірвати ваш шлюб?

Ауч! А ось це реально боляче... Утім, може, це й на краще. Але навіть для того, щоб звільнити нас від умов цього бісового контракту, мені потрібно мати хоч якісь докази того, у чому я зможу викрити батька.

— Так... Так буде краще. І для неї, і для мене.

— Думаєш? Мені здається, що цим ти тільки зробиш усе ще гірше. Якщо чесно, чувак, я вперше бачу тебе... таким. Ну, знаєш, не таким придурком, як раніше. Без образ! Просто з моменту знайомства з Крістіною ти став зовсім іншим. Ти впевнений, що хочеш покінчити з цим? 

—Не знаю. Я... Чорт, не знаю!

— Добре, я перефразую. Ти її кохаєш?

— Так.

— Ти хочеш порвати з нею?

— Чорт, ні!

— От і чудово. Тоді зробимо так — я допоможу тобі відшукати все, що потрібно, щоб ви змогли звільнитися від цього паскудного контракту. Але ти маєш розуміти, що просто не буде. Нам доведеться потрапити в будинок твого батька, ти ж розумієш це?

— Із цим проблем не буде. Завтра ми повинні прийти на сімейну вечерю. Він робить це лише для вигляду, але я знаю, що він точно щось планує.

— Чому?

— У нього є відео, де...

— Відео з тієї самої ночі? Чувак, будь ласка, скажи, що Крістіна про це не знає!

—Я не знаю, в тому-то й вся справа. Але він їй погрожував. Нібито знайшов дівчину, схожу на неї, і якимось чином зняли відео, як вона дещо робить з якимсь професором з університету.

— Чорт, це крінжово, чувак! Що ж, тепер у тебе є ще один привід піти на цю кляту вечерю. 

— Добре. Але що мені робити?

— Не переймайся. Єдине, про що тобі потрібно хвилюватися, так це про те, як я зможу потрапити в будинок. Ах так, і ще в кабінет твого батька. Напевно, все найцінніше він зберігає саме там.

— Не парся, я щось придумаю. Найголовніше — умовити піти туди Крістіну.

— Так, ось це реально буде проблемою...

Крістіна

Минуло вже три дні з моменту як пішов Влад. Кілька разів я бачила його в університеті, але так і не наважилася до нього підійти. Він мав рацію, коли говорив, що нам краще якийсь час побути нарізно одне від одного. За цей час я встигла подумати про те, як можна було б викрутитися з ситуації з цим клятим контрактом. Віка запропонувала знайти оригінальне відео з моменту нашої шлюбної ночі. Вона вважала, що воно є достатнім порушенням контракту. По суті, я ж не порушила частину свого контракту - Влад мене зґвалтував, будучи п'яним. Хоча, мені здається, що його батько все ж знайде якусь шпаринку, щоб довести, що це неправда. 

Якщо до цього дня я думала, що це неможливо, то все змінилося, щойно отримала повідомлення від Жданова-старшого, в якому йшлося про те, що я маю прийти разом із Владом на сімейну вечерю. Учора ввечері я була дуже розлючена, коли читала це повідомлення. Але прокинувшись сьогодні вранці, я зрозуміла, що це чудова можливість і її не можна втрачати.

Тепер же я вертілася перед дзеркалом у темно-синій сукні, критично оглядаючи себе з усіх боків. У принципі, я мала в ній доволі пристойний вигляд. Я якраз закінчила з макіяжем, коли почула, як відчиняються вхідні двері. Визирнувши в коридор, я побачила Влада, який зачиняв за собою двері і знімав із себе куртку. У темному волоссі все ще миготіли пасма фіолетового, нагадуючи мені про мої пустощі з фарбою, коли ми з ними воювали, що викликало в мене посмішку. Я повернулася назад до ванної кімнати, і схопивши срібні сережки, перевела погляд до дзеркала. У цей момент відчинилися двері, і в дзеркалі я побачила Влада. Його погляд був украй здивованим, коли він помітив, у що я вдягнена.

—Е... Ти кудись збираєшся?
— Так, як і ти, - задоволеним голосом кажу я, застібаючи застібку. - Ми йдемо на вечерю до твого батька.
— Справді? - О боги, тепер він і зовсім виглядає вкрай розгубленим. 
— Ну так. А що тебе дивує? Особисто мені не хочеться, щоб твій батько вкотре шантажував мене якоюсь нісенітницею. Він же так полюбляє це... — пирхнула я у відповідь, коли застібнула другу сережку. Повернувшись до нього обличчям, я критично окинула його поглядом, і насупилася, побачивши джинси і кросівки. — Ти підеш у цьому?
— Гм... Ні. Зараз переодягнуся... — пробурмотів він собі під ніс, а потім вийшов із ванної. Мені здалося, чи він був украй здивований, коли я погодилася піти на вечерю з його батьком? Хоча, він напевно думав, що я не піду. Утім, це вже неважливо...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍