Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

- Подумаєш! - долетів з натовпу голос пажа в чорному береті. - Лицарю пасує бути ту… тобто довго думати над важливими речами.  У нього інші чесноти. Він видатний стратег, не програв жодної битви й навіть цього суду. Звитяжний Змій врятував вам життя, і він вам відданий. І він вас кохає. А ви невдячна і розбиваєте його ніжне серце. Я напишу про це поему, покладу її на музику і прославлюся. От 

Я подивився на пажа, перевів погляд на натовп, що аплодував йому стоячи, і нарешті на адептку Тян. Щоб вона простими словами пояснила, що сталося.

Бо моя секретарка завжди відрізнялася винятковою  розсудливістю і вмінням все пояснити у двох словах або реченнях.

Але зараз адептка Тян була явно не в настрої щось пояснювати.

Від неї розходилися хвилі роздратування й образи. Її прекрасні очі… 

Очі, я ж відчуваю, що десь тут криється важливе...

Упс…

 

 

Здається, пан ректор про щось здогадався.

Як же він вийде з цього незручного становища, бо якщо він цього не зробить, адептка Тян справді здійснить своб погрозу. Вона дівчина здібна й наполеглива. І може відкрити спосіб розірвання парності.

А може панові ректору це не важливо, як думаєте?

Побачимося в коментах і в наступному розділі, бережіть себе і тих, хто вам дорогий ❤️