Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

На екрані з’являється обличчя чоловіка, який зачитував нам правила складання іспитів на полі. Вдягнений як й решта наглядачів, він поводиться доволі стримано, а його звернення здається мені надто суворим для людини, яка просто розповідає правила цього екзамену. Я бачу, як Іно стискає кулаки від напруги — вона надто налякана. Відділена від решти команди, Яманака почуває себе незахищеною та розгубленою. Цей іспит про рівень знань, а з цим в неї справи кепські.

— За моїм наказом всі мають розкрити свої конверти й негайно перейти до виконання завдань! Час на складання іспиту — дві години. Все, що вам може знадобитися лежить на ваших партах. Починайте з заповнення анкети: вкажіть ваше ім’я, а також не забудьте про номер вашої команди. Непідписані роботи вважатимуться недійними, а конкурсанти дискваліфікованими. — Він зупиняється на якусь мить, після чого додає доволі грізним тоном: — Почали!

Всі негайно підкорюються вказівкам, розкриваючи свої конверти, але я не поспішаю робити те ж саме, уважно слідкуючи за конкурентами. Все відбувається доволі природно, наче це й дійсно звичайний іспит! Однак мене не залишає тривожне передчуття. Щось обов’язково не так з цим місцем! Нас не даремно відокремили одне від одного! Вчителі знаходяться дуже далеко звідси, не маючи змоги допомогти, або попередити поплічників клятої Кетсукі! І ця спека… вона вже реально починає заважати! Мені доводиться зняти своє худі й залишитися у футболці, проте, навіть так я відчуваю нестерпну задуху! Вони прагнуть, аби ми пили цю воду!

Один за одним мої конкуренти відкривають пляшки, жадібно ковтаючи запропоноване частування. Ні, я не стану цього робити! Це може бути надто небезпечно! Краще перестаратися, ніж попастися на гачок цих підступних негідників!

Повертаючись до Хінати корпусом, я зазираю в її очі, натякаючи, аби вона не пила з пляшки. На мій подив Х’юга схвально киває мені, висловлюючи підтримку в погляді. І саме в цей момент той хлопець, на ім’я Тору, падає на парту, утворюючи гучний, глухий звук.

— Що з ним? — скрикує Іно, підскакуючи з місця. — Він живий?

Вона робить крок йому на зустріч, але раптово повертається на своє місце, не відчуваючи ніг. Здається, що її голова йде обертом, а очі, наче в тумані, дивляться на мене скляним поглядом. В останню мить я підхоплюю її непритомне тіло, обережно кладучи на парту.

— Якого біса?! — гарчить Хіната, кидаючись до подруги. — Що ви підмішали у воду?

Х’юга підіймає дівчину з команди Юкі, цупко вхопившись у її воріт. Декілька разів вона струшує перелякане стерво, яке кличе на допомогу. Проте ніхто не в змозі стримати гнів Хінати, адже всі наші суперники мирно куняють на партах. Це і був їхній план! Вони підсипали снодійне у воду, аби ніхто не встиг нічого написати!

— Передбачувано, — сміється Темарі, жбурляючи порожню пляшку в голову дівчини, яку все ще тримає Хіната. — Мене таким не візьмеш! Я з дитинства сиджу на снодійних! Трясця! Мало що має змогу приспати мене! Гаару їм також не здолати настільки дешевою спробою!

Дівчина скиглить в руках Хінати, благаючи відпустити її, проте, Х’югу вже не зупинити! Вона здається мені оскаженілою гарпією, яка жадає лише крові! Без зайвих сумнівів Хіната бере свою пляшку й починає насильно поїти бідолашну тим, що вони підготували для нас! За інших обставин я б була проти настільки відвертого насилля, однак, наразі в мене немає підстав та бажання перешкоджати діям союзниці. За що боролися, як то кажуть! Наскільки ж обачно ця зухвала поганка зайняла місце з єдиною пляшкою води, яка не містить снодійного! Все було розплановано заздалегідь!

— Пий! — реве Хіната так голосно, що здається, навіть стіни трясуться від її крику.

Дівчині не залишається іншого, як піддатися й ковтати воду, адже пальці Хінати, наче лещата, тримають її обличчя. Вона плаче, відчуваючи власну поразку, але мені зовсім не шкода людину, яка свідомо пішла на підступ!

— Солодких снів! — сміється Темарі, поправляючи зачіску. — Сподіваюся, ваше стерво Юкі буде дуже незадоволена результатом твого іспиту. Ми попіклуємося, аби ви набрали найменшу кількість балів!

Напарниця Кетсукі хрипить, б’ючись настільки завзято в руках Хінати, наче вугор на сковорідці. Білявка має рацію… Юкі буде дуже невдоволена, адже ми розкрили її план та спаплюжимо все, що вона хотіла отримати!

— Ні! Благаю! — волає перелякане дівча, коли Хіната відпускає її. — Я не могла нічого вдіяти! Ми мусимо підкорятися їй! Хіба ви ще не второпали?! Все буде так, як вона того забажає! Ніхто не стане їй на заваді! Навіть те, що ви приспите мене!

Яка покірність й повна відсутність будь-яких ознак людності! Вона готова втоптати в багно будь-кого, крокуючи по головах, аби догодити лукавій зміюці! Доки такі люди свято вірять у безкарність лиха, останнє буде розповсюджуватися, немов отрута!

— Це ми ще побачимо, погань! — кричить на неї Х’юга, штовхаючи ногою її парту. — Я розчавлю будь-кого, хто сміє зазіхати на мене! Юкі, її команду… її поплічників! Мені байдуже хто це, хоч сам диявол в спідниці, втямила?! Тільки посмієш продовжити писати, доки в тебе залишилися сили, я розіб’ю твоє обличчя!

Хіната відходить від дівчини, яка понурює погляд, й бере до рук стілець. Вона двічі щодуху б’є ним вікно, але те навіть не думає розбиватися, на відміну від стільчика, що розвалюється під силою її ударів.

— Стривай-но, Хінато! — кричу я. — Час все ще йде! Подивися на екран! Ми мусимо вигадати план дій!

Однак дівчина, здається, навіть не слухає мене, жбурляючи у вікно все, що трапляється їй під руку. Емоції опанували нею настільки, що бідолашна не в змозі думати ні про що, окрім того, як виплеснути все, що накопичилося всередині!

— Мені начхати на всі ці хитрі плани! Я рознесу це місце вщент! — ричить Хіната, беручи в руки ще один вільний стілець.

Декількома сильними ударами їй вдається розламати бідолашний стільчик, не залишивши на вікні жодної подряпини! В цей час я збентежено оглядаюся навкруги, намагаючись вигадати бодай щось, аби зупинити дівчину, яка повністю втратила зв’язок з реальністю. Дідько! Що мені робити?!