Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

Мабуть, цілого життя буде мало, щоб виправити все, що наробив. І хоча Аліса жодного разу не згадала мені всі ті ганебні вчинки, я знаю, як їй боляче за них. Було і буде. 

Прокинувшись наступного ранку, цілую свою дівчинку, яка продовжує міцно спати, і тихо одягаюсь, щоб її не розбудити. Вирішую поїхати в аптеку і купити тест на вагітність, щоб не затягувати з цим. Аліса й не здогадується, що може бути причиною такого її стану, а я вірю: це вагітність. 

Всю дорогу усміхаюсь як ідіот і схвильовано дивлюсь на упаковку тесту. Дуже цікаво, якою буде реакція самої Аліси, якщо вагітність підтвердиться. Ми жодного разу не говорили про дітей. А що, коли вона буде проти? 

Від подібної думки подих збивається, але я розумію, що Аліса має право на власний вибір. Можливо… вона не хоче дітей від мене…

З важких думок, які так невчасно нахлинули, повертає дзвінок телефону. Бачу, що це Яр, й одразу відповідаю. 

– Привіт! Що там у вас? – питає бадьоро. 

– Привіт! Усе спокійно, – відповідаю і знову дивлюсь на тест. – А ти як? 

– Телефоную сказати, що повертаюся. 

– Несподівано, – хмикаю. – Аліса буде рада. 

– Тільки ти їй не говори. Зроблю сюрприз, – додає. – Думаю, що сьогодні ввечері зайду в гості. 

– Чудово, – усміхаюсь. – Чекаємо! 

Закінчую виклик і зупиняюсь перед воротами будинку. Чекаю, поки вони від’їдуть, і скеровую автомобіль на подвір'я. Беру в руки тест й одразу біжу у спальню, тільки Аліси там немає. Чую дивні звуки з ванної кімнати, відчиняю двері та помічаю її на плитці біля унітаза. 

– Вийди, – втомлено шепоче. – Мені погано. 

– Тоді я точно нікуди не піду. 

Збираю її волосся, щоб не заважало, і тримаю позаду, поки мою дівчинку знову вивертає. 

– Схоже, переїла я вчора, – говорить. – Прокинулась від нудоти й ніяк не можу її позбутися. 

– Причина може бути не в цьому, – кажу їй і показую тест. 

– Та ні, – хитає головою. – Цього не може… бути. 

– Давай зробимо його, – прошу і сам дико хвилююсь. Я уважно стежу за реакцією Аліси, і зараз вона дуже розгублена. 

Коли стає трохи краще, я допомагаю їй підвестися, і Аліса знову бере в руки тест. 

– Ти можеш за дверима почекати? – питає. 

Я не хочу залишати її одну, але розумію, що треба. Ці кілька хвилин мого очікування можна прирівняти до вічності. Та коли Аліса нарешті відчиняє, я забираю у неї з рук тест і бачу дві яскраві смужки. 

– Ти вагітна, – видихаю і міцно пригортаю її до себе. Цілую обличчя та опускаюсь на коліна перед животиком. Накриваю його долонями та цілую. – Привіт, малюк. Я – твій тато… 

– Сумніваюсь, що він тебе чує, – усміхається Аліса зі сльозами на очах. – Ще дуже рано.

– Я кожного дня буду з ним говорити, – кажу. – Чи з нею. 

– Ти радий? – питання Аліси трохи дивує. 

– Безмежно! А ти? – знову підводжусь на ноги та беру її обличчя у свої долоні. Хочу бачити її очі, коли відповідати буде. 

– Я теж, – усміхається. – Це дуже несподівано, але я дуже щаслива. У нас буде дитина… 

– У нас буде дитина, – повторюю. – Дякую, синичко. Дякую за те, що ти у мене є. 

– А ти – у мене, – шепоче і знову плаче. Я теж готовий розплакатися і, здається, роблю це. Просто в такі моменти емоції б’ють через край, і я вдячний Алісі за те, що приймає мене будь-яким. Мабуть, це і є кохання. 

Приймати та пробачати. Навіть якщо ми цього зовсім не заслуговуємо.

Мої любі! Ось і закінчилась ця історія. Так, було не просто. Моментами емоції переповнювали, але герої таки здобули своє щастя не зважаючи на все, що їм довелося пережити. 

Я хочу подякувати усім вам за шалену підтримку! За коментарі та вподобайки! Вкотре скажу, що у мене найкращі читачі!)

Ну а тепер до новинки! Усіх хто чекав на історію Ярослава радо запрошую до книги "Палка байдужість". Деякі питання залишилися без відповідей і я думаю, що в цій книзі ми зможемо дізнатись правду про таємницю народження цього хлопця. І не тільки це) 

Додавайте книгу в бібліотеку щоб не загубити, ну а я чекаю вас там) 

Кінець