Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що?! — Марина різко підвищує голос. — Яке розлучення?! А як же наша дитина?!
— Наша? — Від її слів стає смішно. Я ще раз затягуюся і починаю сміятися. Істерично. Глузливо. Марина ошелешено дивиться на мене, а я не можу зупинитися. Чорт забирай, мене розвели, як останнього ідіота.
— Що відбувається, Тимофію? Ти вирішив кинути нас заради своєї дівки?!
— Марино, стули пельку! — гарчу роздратовано. — На відміну від тебе, я ніколи тобі не зраджував.
— Що значить «на відміну від тебе»? — її голос тремтить, але вона намагається зберегти звичну зверхність.
— А ти вже не пам’ятаєш, як зраджувала мені зі Стороженком?
Очі Марини різко розширюються, у них з’являється жах.
— Звідки ти…
Її голос тремтить, а очі метушливо бігають, ніби вона шукає вихід із пастки.
Я роблю затяжку, втягуючи дим, і повільно випускаю його у відчинене вікно. Усередині мене вирує буря, але зовні я залишаюся холодним.
— Це вже не має значення, — відповідаю тихо, але без злості. Без болю. Тільки байдужість.
Марина робить кілька кроків до мене, її обличчя перекошене від паніки.
— Тимофію, це не так, як здається! Давай сядемо, поговоримо… Я… Я просто заплуталася, зробила помилку, але я завжди хотіла бути з тобою! — її голос ламається, а на очах з’являються сльози.
Я дивлюся на неї і відчуваю тільки огиду. Яка ж вона актриса. Навіть не знав, що в неї є такі таланти.
— Ти не заплуталася, Марина. Ти все розрахувала. Ти вирішила, що я — найкращий варіант, після того як твій депутат відмовився від тебе та твоєї дитини.
Вона здригається, немов я вдарив її словами.
— Ні, це не так! Я тебе кохаю…
— Замовкни, — ріжу її зізнання, не бажаючи слухати більше жодної брехні.
Марина на мить завмирає, а потім її лице спотворює гримаса люті.
— Це все через неї, так?! Через ту, по якій ти «сохнеш»?!
Я різко повертаю голову в її бік, і вона відступає назад, упираючись у стіл.
— Ні, Марина. Це через тебе. Через твою брехню, твою підлість і твоє лицемірство.
Її груди стрімко здіймаються від важкого дихання, руки тремтять.
— Ти не підеш, — шипить вона, стискаючи кулаки. — Я не дозволю тобі піти!
Я гірко всміхаюся.
— Ти мене не зупиниш. Завтра я подам документи на розлучення. І чим швидше ми закінчимо цю виставу, тим краще для нас обох.
Її очі наповнюються люттю, змішаною з розпачем.
— Ти пошкодуєш, Тимофію! — кричить вона мені вслід, коли я проходжу повз неї до спальні.
Я зупиняюся, потім повільно повертаюся до неї й підходжу впритул.
— Ні, моя люба, це ти пошкодуєш, якщо затягуватимеш розлучення, — кажу тихо, але з холодною загрозою в голосі.
Вона затамовує подих, а її обличчя блідне.
— Чи, може, ти хочеш, щоб дружина твого депутата дізналася, що ти вагітна від нього? Думаю, після цього він із задоволенням створить твоїй родині ще більше проблем.
В її очах читається справжній страх. Вона намагається щось сказати, але губи лише беззвучно ворушаться.
— У тебе є три дні, щоб зібрати свої речі та з’їхати з квартири, — додаю, дивлячись їй прямо в очі.
Марина залишається стояти посеред кухні, вражено дивлячись мені вслід, коли я йду, не чекаючи відповіді.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти поруч , Кері Ло», після закриття браузера.