Читати книгу - "Матінка Макрина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Папа перед виходом ще благословив, а на порозі тільки махнув рукою і крикнув: Addio, madre Macrina. Панотчик рукавом сльози витер: Він особливо ласкаво поворухнув рукою! А стопу подав для поцілунку з іще більшою ніжністю, ніж досі. Ми вийшли в коридор, а там папська челядь, охоронці, єпископи, всі люб’язно кланяються нам на прощання, тож думаю і я їх благословити. Одне знамення, друге, третє, п’яте, і так мені благословення сподобалося, що, рисуючи хрести в повітрі та промовляючи формули, я пройшла весь коридор. Усі кланялися мені низько та побожно хрестились. Один лише панотчик криво на мене дивився і, врешті, каже: Ой, матінко, ви ж не у своєму монастирі в Мінську, а в папському палаці, де навіть єпископам благословляти не випадає! І одразу ж мені рука запекла, немовби я встромила її в окріп, а на щоки впав цеглястий рум’янець.
*
Навіть коли брат отця Єловицького знайшов гроші на каплицю, матір-настоятелька ніколи не заходила до неї. Натомість я, навпаки, щодня користувалася цим скарбом, а що глибше в нього занурювалася, то щедрішим він був; відколи Папа проголосив відпусти, я сама себе назвала служницею-провісницею Mater Admirabilis. Вона, хоч і не такі чудеса вміла чинити, є надто скромною, аби промовити вголос до вірних; я інша річ: коли б хтось відомий не приїздив до Риму, я намагалася запросити його і представити Марії. Чудо, — казала, — справжнє чудо, у якому задіяні вищі від нас сили! Адже ніякий не великий художник, ніяка не знаменитість, ніякий не майстер пензля її намалював, а проста дівчина, французка, великої віри, але найпростішого розуму, така, що ледве червону фарбу від блакитної могла відрізнити! Я чудово пам’ятаю, як вона страждала в монастирі, як заламувала руки й казала мені: «Матінко, матінко, як малювати, щоби Найсвятіша Діва красою ясніла? Поглянь, матінко, які ці щоки обвислі, які губи криві, які руки незграбні!». А я її заспокоювала: «Важливо, що ти маєш у серці. Молися, молися, Бог допоможе». І так воно відтоді й було: вона закінчувала роботу, коли їй статут наказував іти на молитви, а коли вона знову приходила, Mater Admirabilis була трохи гарнішою, личко мала лагідніше, голівку похилену з більшою грацією. І знову: помастила тими пензлями, похляпала фарбами, багато тяжкої праці в цьому було, багато щирого серця, але мистецтва небагато. Вона поверталася до роботи, а образ робився дедалі гарнішим. І так цілий місяць вона ставала все прекраснішою, поки не набула сьогоднішньої форми.
Були сльози, були захопливі крики, я витискала з них усе, як із губок, адже сам Папа, вельми вражений, кивав головою, дивлячись на мою Mater Admirabilis. Графиня Ґроховська з Варшави приїхала з донькою, то я розповіла їм, що йшла тихо з вервичкою, раптом бац — хрестик із вервички відірвався й об землю брязнув, а я тоді почула, як моя Мати Божа каже: Тут поклади свій хрест. Але вона не хотіла мене слухати, а просила їй лише рани показувати, а я ран показувати не хотіла. Зараз ви скажете, що вони замалі й відмовите мені в мучеництві. Вона зніяковіла від моїх слів, а донька запитала лише, коли буде Польща. От, дурне дівчисько, нехай спитає Тов’янського, то він їй скаже, що ось-ось. Польща буде з вінцем або з яйцем, на Зелені свята або на Великдень. Тоді її мати нарешті забрала й вони пішли собі, шурхаючи сукнями. Один лише волинський шляхтич, який утік під час останнього повстання, не вірив у мою історію про Mater Admirabilis. Він нашорошив вуха і сказав: Як же ж це матінка могла спостерігати за малюванням, якщо тут точна дата стоїть — тисяча вісімсот сорок чотири, а ви, матінко, тільки наступного року приїхали до Риму! Але Господь Бог захистив і підкинув підказку: Бо їй це йшло дуже важко! Вона невправну рученьку мала, почала малювати, коли я ще в московській неволі сиділа, малювала, коли я звідти втекла, малювала, коли я потрапила до Познані, Парижа й Риму. Дату вона на самому початку зазначила, бо це найлегше намалювати — хто пише, той не лише. Закінчила ж вона на рік або й два роки пізніше. Вона так соромилася цієї бридоти,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матінка Макрина», після закриття браузера.