Читати книгу - "В кроці від кохання, Олександра Малінкова"

      “Отже знову ревнощі!”, - посміхаюся мовчки.

     Тішуся, як той хлопчак, який зрозумів, що подобається дівчинці. Та знову вилиці напружуються, але вже від інших думок…

     Інна! Невже в неї вистачило дурощів для того, щоб підкупити мою помічницю шпигувати за мною? Вона наївна чи взагалі настільки відбита? 

- Не турбую, кажеш! - нахиляюся нижче до її губ.

      Дівчина затамувала подих і навіть очі заплющила.

      Торкаюсь обережно, ледве-ледве. Відповідає миттєво.

     “Сама напросилась!”, - сварю себе подумки, що не можу стриматися, а сам цілую пристрасно та жадібно, наче спраглий до води дістався.