Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Епілог 2

Даніяр

Минуло три роки з того часу, як наше життя кардинально змінилося. Зараз ми з Уляною вирішили взяти невелику перерву і вирушити у відпустку в Гімалаї. Дітей залишили у моєї мами — вона в захваті від своїх онуків, Розаліни та Платона. Ми отримуємо щоденні звіти від неї – відео і фото, де наші маленькі білченята бігають по саду, граються з Джеком і навіть допомагають бабусі на кухні. І хоча ми сумуємо за ними, ми знаємо, що вони в надійних руках.

Мої гени, здається, справді перемогли, і хоч інколи я жартую, що вони є моїми маленькими відображеннями. Вони обидва були схожі на мене: з блакитними очима і темним волоссям, але вже почали виявляти свої унікальні риси.

Розаліна була схожа на маленьку принцесу з великою уявою і любов'ю до пригод. Її блакитні очі завжди світилися цікавістю, а волосся було трохи хвилясте, і завжди з'являлися маленькі закручені пасма, що надавало їй певного шарму. Вона любила грати з ляльками і влаштовувати маленькі "театральні вистави" для нас. Ще однією її пристрастю були книжки. Як тільки вона чула, що хтось починає читати, вона швидко сідала поруч і зосереджено слухала, чекаючи, коли ж з'явиться наступна "казка".

Платон, з іншого боку, був трохи нестриманим і активним хлопчиком. Його блакитні очі завжди блищали від захоплення, коли він брався за нову гру або випробовував нові можливості. Волосся у нього було темне і пряме, що надавало йому вигляд маленького бунтівника. Він був незмінно в захваті від машинок і завжди намагався зрозуміти, як вони працюють. Часто можна було побачити його з невеликим інструментом у руках, який він використовував, намагаючись «відремонтувати» свої іграшки.

Ми з моєю білочкою стояли на терасі готелю, насолоджуючись спокоєм і тишею, яка трапляється рідко з нашими білченятами. Вона тримала чашку з гарячим чаєм, її погляд був спрямований у далечінь, а я не міг відірвати очей від її профілю. Її обличчя випромінювало спокій і тепло, і в цей момент я ще раз переконався, наскільки сильно кохаю її. Я не міг відірвати від неї очей — вона була така красива, така моя.

Ми одружилися майже одразу після того, як я повернувся з Америки. Це сталося зовсім несподівано, навіть для мене самого. Ми сиділи вдома, вона щось говорила про свою нову статтю, а я не міг зосередитися — думав тільки про те, як сильно її кохаю. І тут, посеред її розповіді, я раптом вигукнув:

— Одружімось! — просто так, без жодного попередження чи плану. Уляна зупинилася на півслові, широко розплющивши очі, і подивилася на мене, ніби я сказав щось абсолютно неймовірне.

— Що? — промовила вона, все ще не вірячи своїм вухам.

— Одружімося, білочко, — повторив я, вже розуміючи, що це саме те, чого я хочу. Її реакція була абсолютно безцінною — вона засміялася, можливо, подумала, що я жартую. Але коли побачила моє серйозне обличчя, на мить затрималася, а потім, раптом, по її обличчю пробігла усмішка, така щира й тепла, що в той момент я зрозумів: ми обидва хочемо цього.

— Ти впевнений? — запитала вона, схиливши голову на бік.

— Впевнений, як ніколи, — відповів я, і в цю мить ми вже обоє знали, що це рішення було правильним.

Вона погодилася, і все вийшло так несподівано й кумедно, що тепер ми завжди сміємося, згадуючи той день.

Після всього, вона продовжувала працювати, пишучи статті, і навіть написала свою першу книгу про те, як впоратися після травми. Вона стала справжнім натхненням для багатьох, а для мене вона завжди залишалася тією жінкою, яка змогла знайти силу в собі й пережити всі труднощі. Я пишаюся нею і захоплююся її рішучістю й силою.

Я продовжую зніматися у фільмах та серіалах, але вирішив уникати романтичних ролей. Моя кар'єра залишається успішною і насиченою, але я не маю жодного бажання порушувати цей особистий обіт. Мені не хочеться цілуватися ні з ким, крім моєї білочки. Я належу їй, а вона мені. Повністю. Кожен день, коли я повертаюся додому після зйомок, і бачу її посмішку, я відчуваю себе найбільш задоволеним. Її усмішка — це моє найбільше досягнення, її тепле слово — найцінніший подарунок. Я продовжую зніматися в ролях, які мені подобаються, і це приносить мені задоволення, але все це лише частина мого життя. Головна частина — це наше життя разом, наші діти, наші спільні моменти, що наповнюють наше життя сенсом.

— Ти задоволена, білочко? — запитав я, обіймаючи її ззаду і притискаючи до себе.

Вона притулилася до мене, дивлячись вперед, але на її обличчі була лукава усмішка, яка завжди сповіщала про щось цікаве.

— Я більше ніж задоволена, — відповіла вона, нахилившись трохи назад, щоб подивитися мені в очі.

— Знаєш, — сказав я, порушуючи тишу, — три роки тому я навіть не міг уявити, що ми будемо такими. Разом, з нашими дітьми, та ще й такими щасливими.

— Зізнаюся, я не думала, що ти станеш таким батьком.

Я підняв брови, трохи здивований.

— Таким батьком? Це комплімент чи що?

Вона посміхнулася ще ширше і зробила ковток чаю, насолоджуючись моєю реакцією.

— О, безсумнівно комплімент. Ти навіть не уявляєш, як я була здивована, коли побачила, як ти міняєш підгузки і водночас розповідаєш дітям казки про білочок. Ти навіть придумав для них історії!

Я не міг не засміятися. Дійсно, коли народилися Розаліна і Платон, моє життя змінилося назавжди. І хоча це був виклик, я не пожалкував ні на мить.

— Ну, я ж татко білченятка, — жартівливо промовив я, обіймаючи її ззаду і притискаючи ближче до себе.

Уляна нахилила голову назад, щоб поглянути мені в очі. В її погляді було стільки ніжності й любові, що я знову відчув, як сильно вдячний долі за цю жінку поруч.

— А ти, до речі, вже подарувала мені найкращий подарунок, — додав я, тихо, наче боявся, що вона не зрозуміє.

Вона здивовано підняла брови, але в її погляді було більше цікавості, ніж нерозуміння.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍