Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Розділ 22. Чарівний корабель

Спосіб спілкування Зерда із птахом здався мені цікавим. Птах запам'ятовував усе, що бачить під час обльоту, і після повернення якимось чином передавав картини Вартовому. Так ми дізналися, що Конфідус на кораблі.

Крім сера Тангрета, наша група поповнилася двома майстрами з числа його підданих. Один із них, майстер збройової справи, був похмурою людиною масивної статури. Верхова їзда була для нього незвичною, це було видно з того, як він сідав у сідло. Другий, круглолиций здоровань невисокого зросту, був повною протилежністю своєму побратиму. Він із легкістю схопився на коня, і тепер стримував тварину, яка нетерпляче пританцьовувала в очікуванні команди вирушати. Сер Тангрет представив його як майстра столярної справи.

- Матія, вперед! - коротун відсалютував мені мечем, і наша подорож розпочалася.

Гердан, так його звали, у воєнний час виготовляв оснащення для метальних знарядь разом із бригадою підмайстрів, а в мирний майстрував заводні іграшки з хитромудрими механізмами, за що сер Тангрет і зробив йому честь, запросивши його до нашої експедиції. Вночі ми прибули на корабель, де відбулася нарада. Я був щасливий бачити Конфідуса цілим і неушкодженим, і він також зрадів нашій появі.

Зерд виглядав стурбованим, ніби його гризла якась думка. На мій подив, на нараді був присутній Рігд. Вочевидь, Конфідус вирішив долучати його до справ батька, однак юнак, розуміючи свою молодість, скромно тримався в дальньому кутку кают-компанії, де ми зібралися. Також було присутнє створіння, яке ми знайшли на острові, і яке леді Нью називала ім'ям Кріді. Ця істота найбільше знала про прибульців із загадкового корабля. На жаль, ніхто з нас не міг говорити з нею так, як це робила леді Вартова. Ми сяк-так спілкувалися мовою жестів та користь від такого спілкування була мізерною. Як і Рігд, істота трималася осторонь, дивлячись на нас розумними очима і прислухаючись до бесіди.

Конфідус відстоював ідею про те, щоб розділитися і підтримувати зв'язок за допомогою птаха Вартового. Він чесно визнавав свою марність у всьому, що стосується техніки, і готовий був узяти на себе командування групою тихохідних кораблів, які попливуть на Схід із доступною їм швидкістю. Мені ж він пропонував, разом із Зердом, сером Тангретом і його майстрами вирушити до острова на матійському кораблі. Я ж не бачив сенсу в самостійному плаванні галер через море. Сили птаха обмежені, а дальність польоту не є нескінченною. На океанських просторах ми з великою ймовірністю загубимо один одного з поля зору.

Несподівано до розмови долучився Рігд:

- Дозвольте мені сказати.

Поки ми жваво дискутували, він наблизився і тепер шанобливо стояв позаду Конфідуса. Запанувала тиша, усі погляди звернулися до юнака. Я подивився на Зерда, очікуючи його дозволу, та сер Вартовий зберігав мовчання.

- Говори, - неохоче буркнув Конфідус.

- У короля Матії є швидкохідне судно. Це таємний корабель короля, - заявив Рігд.

- Я точно це знаю, - квапливо додав він. - Мені сказала про це принцеса.

Я здивовано підняв брови. Справді, кожна дитина Матії знала казку про те, що в короля є корабель, який рухається силою магії, і жодне піратське судно не здатне наздогнати його. Згідно з легендою, у разі, якщо Матії буде загрожувати смертельна небезпека, король і королева мали посадити на судно дітей острова і відправити їх у безпечне місце, відоме тільки Хранителю корабля. Крім нього, ніхто з дорослих не міг зійти на чарівний корабель - тоді судно не зможе відплисти. Усі дорослі, чоловіки і жінки, мали залишитися і захищати Матію, перемігши або загинувши. Але будь-який дорослий знав, що це всього лише казка.

- Рігде, ти впевнений, що цей корабель існує? - це запитав Зерд.

- Так, батьку! - запально вигукнув юнак. - Принцеса Ірбіна говорила, він стоїть у секретному доку, до якого веде хід із королівського палацу.

З урахуванням такого повороту, було ухвалено рішення відправити Конфідуса з Рігдом у Матію, надавши їм на допомогу Білосніжку, тоді як наша група попливе до острова. Таким чином, початковий план Конфідуса було змінено.

Військова нарада скінчилася, і я наказав віддати швартови.

Найбільшою складністю стало умовити Білосніжку. Вона обурено носилася кают-компанією, ненадовго зупиняючись, щоб видати чергову порцію лайки. Немов вторячи її обуренню, у морі піднялося хвилювання.

- Більше р-р-рому! Більше р-р-рому! Останній р-р-розум пр-р-ропили, бовдур-р-и!

Нарешті, птах заспокоївся і сів на спинку крісла, чепурячись.

- Що р-р-розсілися, нер-р-роби? - поцікавилася Білосніжка. - Сонце сідає, а в хаті не заметено!

Вона подивилася одним оком на Зерда і поклацала дзьобом.

У двері кают-компанії постукали, і увійшов Рігд із дорученням від Конфідуса. Еридіанин просив дізнатися, якого рішення ми дійшли, бо незабаром наші кораблі мали розділитися. Рігд спробував наблизитися до Білосніжки, але птах відігнав його влучними ударами дзьоба та повернувся на крісло, сидячи там із королівською важливістю.

- Ваша світлосте, дозвольте звернутися, - не розгубився Зерд.

- Дозволяю! - змилостивився птах.

Час наближався до полудня, і в сонячних відблисках його білосніжне пір'я справді сяяло. Зерд подався вперед:

- Ваша світлосте, ми потребуємо Вашої допомоги, - смиренно продовжив він.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍