Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Уявіть, що ви є власником невеликого підприємства, яке надає ті чи інші аналітичні послуги великим корпораціям. Ви наймаєте десятеро працівників, і всі вони зайняті повний робочий день. Раптом з’являється нова й потужна комп’ютерна програма, яка дасть змогу виконувати увісьмох ту роботу, яку раніше виконували десятеро. І ви купуєте цю нову програму й скорочуєте два робочі місця. Революція інформаційних технологій триває! Продуктивність злітає на захмарну висоту! Але стривайте. Ось ваш основний клієнт вже прогнозує зниження попиту на власну продукцію чи послугу. Контракт, який ви збиралися підписати цього тижня, так і лишився непідписаним. Найближче майбутнє виглядає похмурим. Ви щойно здійснили скорочення персоналу і не хочете деморалізувати ваших працівників новими скороченнями. Не встигли ви й оком змигнути, як ті восьмеро працівників, які лишилися у штаті, вже проводять значну частину свого робочого часу, переглядаючи відео на YouTube вашим же коштом. Продуктивність знизилася!

Насправді, саме так воно зазвичай і було протягом більшості останніх економічних спадів, які трапилися в Сполучених Штатах. Типово, ці спади супроводжувалися зниженням продуктивності, бо випуск продукції знижується суттєвіше, аніж зменшувалася кількість робочих годин. Одначе під час Великого Спаду 2007–2009 років сталося зворотне: продуктивність фактично зросла. Обсяг виробництва продукції значно зменшився, але кількість робочих годин скоротилася ще більше, оскільки підприємства, не вагаючись, скорочували свій персонал, перекладаючи додатковий тягар на плечі тих робітників, що залишалися. Працівники ж, яким вдалося зберегти свої робочі місця (і які, безперечно, побоювалися нових скорочень в майбутньому), напевне, змушені були працювати тяжче і скорочувати той час, який вони витрачали на будь-яку діяльність, не пов’язану безпосередньо з їхньою основною роботою; в результаті продуктивність зросла.

Звісно, що в реальній економіці подібні історії трапляються у величезній кількості нарізноманітніших організацій. Одна фірма може вдатися до запровадження нової технології, яка підвищує продуктивність. Інша фірма може вдатися до скорочення випуску своєї продукції унаслідок зниження попиту. А в результаті вийде якийсь середній показник продуктивності. Річ у тім, що такі короткотермінові економічні показники, як продуктивність, мають тенденцію до коливань і певної хаотичності. Одначе в довготерміновій перспективі тенденція проявляється значно чіткіше. І дійсно, підтвердження цього наводилося в розділі 2; нагадую, що в ньому йшлося про те, що з початку 1970-х років темпи зростання продуктивності значно випереджали темпи зростання зарплатні.

Вплив слабкого споживчого попиту на продуктивність є лише одним з прикладів того ефекту зворотного зв’язку, який проявляється в економіці. Існує багато інших подібних ефектів, і вони можуть діяти в обох напрямках. Приміром, послаблений попит може також уповільнити розробку й запровадження нової технології. Коли підприємства приймають рішення про доцільність інвестицій, вони враховують як поточну, так і очікувану економічну ситуацію. Коли прогнози несприятливі або коли прибутки зменшуються, обсяги інвестицій у дослідження та розробку, а також обсяги нових капітальних витрат теж неодмінно знизяться. А результат проявиться в тому, що в наступні роки технологічний прогрес може бути повільнішим, аніж він був за сприятливих економічних умов.

Іще один приклад стосується зв’язку між трудозбережною технологією та заробітками відносно малокваліфікованих робітників. Якщо прогресивна технологія (або якийсь інший чинник) призводить до стагнації заробітків або навіть до їхнього падіння, то з погляду керівництва людська робоча сила стане — принаймні на деякий час — привабливішою, аніж машини. Візьмімо, для прикладу, галузь швидкого харчування. У розділі 1 я розповідав, що ця галузь, можливо, вже невдовзі дозріє до автоматизації, а отже, зазнає дестабілізації через запровадження новітньої робототехнічної технології. Проте в зв’язку з цим виникає засадниче питання: а чому ця галузь зволікала з автоматизацією? Зрештою, виготовлення гамбургерів і маїсових коржиків з начинкою навряд чи є переднім планом прецизійного виробництва. Відповідь, принаймні часткова, полягає в тому, що насправді на цю галузь технологія вже значно вплинула. Так, машини тут іще не повністю замінили собою робітників у широкому діапазоні, але технологія декваліфікувала робочі операції і зробила працівників значною мірою взаємозамінними. Робітники галузі швидкого харчування інтегровані в механізований, на кшталт конвеєра, технологічний процес, який не потребує високої кваліфікації.[44] Саме тому ця галузь і стала спроможною толерувати високий рівень плинності персоналу і наявність робітників з мінімальними навичками. Як наслідок, ці робочі місця міцно застрягли в категорії низькооплачуваних. А з поправкою на інфляцію в Сполучених Штатах мінімальна зарплата знизилася більш ніж на 12 %, починаючи з кінця 1960-х років [18].

У своїй книзі Fast Food Nation («Країна швидкого харчування»), виданій 2001 року, Ерік Шлоссер розповідає, як McDonald’s експериментував з прогресивною трудозбережною технологією ще в 1990-ті роки. На експериментальних майданчиках в Колорадо Спринґс «робототехнічні машини для приготування напоїв брали паперові стаканчики, наповнювали їх льодом, а потім