Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

наливали в них газовану воду», тимчасом як приготування картоплі-фрі було повністю автоматизоване і «кухнею фактично керувала складна комп’ютерна програма» [19]. Те, що всі ці інновації зрештою не були поширені на всі ресторани McDonald’s, може запросто пояснюватися тим фактом, що зарплатня в цій мережі залишалася вкрай низькою. Утім така ситуація не може тривати як завгодно довго. Зрештою технологія розвинеться такою мірою, що низькі зарплати вже не будуть переважувати вигоди від подальшої автоматизації. До того ж запровадження більшої кількості машин може принести з собою не лише переваги, пов’язані зі зменшенням витрат на робочу силу, — це, до прикладу, може бути загальне поліпшення якості харчів на тривалій основі або поява у клієнтів усвідомлення того, що завдяки зменшенню кількості працівників харчуватися в ресторані стало гігієнічніше. Окрім того, може виникнути взаємодія між робототехнічним виробництвом та іншими новітніми технологіями. Приміром, сьогодні вже легко уявити мобільний програмний додаток, що дасть споживачам змогу повністю індивідуалізувати відповідно до своїх смаків замовлені в ресторані страви, заплатити за них заздалегідь, а потім прийти за ними в призначений час — у 1990-ті це було б іще фантазією. З усього вищесказаного випливає той висновок, що трудозбережна технологія в такій галузі, як швидке харчування, навряд чи прогресуватиме поступально і передбачувано. Натомість тривалий час вона може залишатися незмінною, а потім різко стрибнути вперед, щойно буде досягнуто точки зрушення, за якою з’явиться необхідність переоцінки ставлення до дилеми «робітники — машини».

Є іще одне міркування, що стосується поведінки споживачів, коли перед ними постає проблема безробіття або зменшення доходів. Зміна в доходах, яку споживачі вважають такою, що трапилася надовго або назавжди, матиме більший вплив на їхню довгострокову споживчу поведінку, аніж на поведінку короткострокову. Для цієї ідеї економісти придумали солідний термін — «гіпотеза перманентного доходу» — наукове тлумачення цьому терміна надав лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман. Одначе здебільшого тут йдеться про звичайний здоровий глузд. Якщо ви виграєте тисячу доларів в лотерею, ви можете витратити якусь частину цих грошей, а решту — зекономити, але ви навряд чи внесете радикальні й тривалі зміни в свою споживацьку поведінку. Бо це ж лишень невеличка одноразова добавка до вашого доходу. З іншого боку, якщо вашу щомісячну зарплату підвищать на тисячу доларів, то ви запросто можете взяти в оренду з викупом новий автомобіль, частіше харчуватися або навіть перебратися до кращого й дорожчого будинку.

Зазвичай безробіття розглядалося як короткочасний феномен. Якщо ви втрачаєте роботу, але не втрачаєте впевненості в тому, що невдовзі знайдете нову зі співмірною заробітною платою, то ви можете обрати такий варіант поведінки, як використовувати ваші заощадження або взяти кредит, щоб продовжувати витрачати приблизно на тому самому рівні, що й раніше. Протягом повоєнного періоду поширеною тенденцією для підприємств було звільнити робітників на кілька тижнів чи місяців, а потім знову найняти їх, якщо ситуація поліпшиться. Проте нинішня ситуація є радикально інакшою. Унаслідок фінансової кризи 2008 року показники тривалого безробіття зросли до безпрецедентного рівня і, за всіма попередніми стандартами, досі залишаються дуже високі. Навіть ті досвідчені працівники, яким вдалося знайти нову роботу, змушені були погоджуватися на посади з меншою зарплатнею. І ці реалії не залишилися непоміченими з боку споживачів. Отже, резонно стверджувати, що, можливо, розуміння того, що означає бути безробітним, поволі змінюється. З тим як дедалі більше людей починають сприймати безробіття як тривалішу, а в деяких випадках навіть перманентну ситуацію, це може посилити вплив втрати роботи на їхню споживчу поведінку. Іншими словами, історичні факти не обов’язково будуть точним передвісником того, що станеться в майбутньому: оскільки потенційні наслідки впровадження прогресивної технології ставатимуть для споживачів дедалі очевиднішими, то вони можуть дійти висновку про необхідність активнішого скорочення витрат, аніж вони робили це в минулому.

Та плутанина, яка панує в світі реальної економіки, багато в чому нагадує плутанину в кліматичній системі, яка також характеризується майже непроникною павутиною взаємозалежностей та ефектів зворотного зв’язку. Вчені-кліматологи кажуть, що зі збільшенням кількості двоокису вуглецю в атмосфері, нам не слід очікувати стабільного й безперервного підвищення температурних показників. Натомість середні температури будуть прогресувати хаотично за висхідною тенденцією, яку час від часу, цілком можливо, перериватимуть проміжки стабілізації, що триватимуть упродовж років, а може, й довших періодів, коли погода буде відносно прохолодною. Можна також прогнозувати збільшення кількості штормів та інших екстремальних погодних явищ. Подібний феномен може поширитися і в економіці, оскільки доходи й багатство дедалі більше будуть зосереджуватися на горішніх щаблях суспільства, а дедалі більша частка споживачів буде змушена боротися з браком купівельної спроможності. Такі показники, як продуктивність праці чи рівень безробіття, не будуть збільшуватися поволі й плавно, а імовірність фінансових криз запросто може зрости. Кліматологи теж занепокоєні точками зрушення. Існує ризик того, що підвищення температурних показників може призвести до танення арктичної тундри, в результаті чого вивільниться гігантська кількість захопленого вуглецю, і це, своєю чергою, пришвидшить темпи потепління. Аналогічно до цього, цілком можливо, що в якийсь момент у майбутньому технологічні інновації зможуть каталізувати переміну в очікуваннях споживачів про імовірність і тривалість безробіття, змусивши їх до активного скорочення своїх витрат. Якщо така подія станеться, то неважко передбачити, що вона зможе пришвидшити падіння економіки по низхідній спіралі, і це падіння зачепить навіть тих працівників, чиї робочі місця не перебувають під безпосередньою загрозою технологічної дестабілізації.

Чи є стабільним економічне зростання в умовах стрімкого збільшення нерівності?

Як ми вже переконалися, сукупні споживчі витрати в Сполучених Штатах наразі продовжували зростати навіть попри те, що вони ставали дедалі більше сконцентрованими, а на 5 % топ-родин припадало майже 40 % сукупного споживання. Реальне запитання ось яке: чи буде ця тенденція стабільною найближчими роками й десятиліттями, бо розвиток інформаційних технологій прискорюється безжальними й невпинними темпами.

Тимчасом як горішні 5 % мають відносно високі доходи, доб­робут більшості людей сильно залежить від тієї роботи, яку вони мають. Навіть серед цього верхнього ешелону заможних рівень концентрації доходів є приголомшливим; кількість дійсно багатих родин, тобто людей, спроможних спокійно пережити кризу і продовжувати споживати, покладаючись суто на своє накопичене багатство, є значно меншим. Протягом першого року відновлення після Великого спаду 95 % зростання