Читати книгу - "Я знайду тебе, Макс Дикий"

46. Аліна. А вона не помітить?...

Я починаю стежити за під’їздом, кілька разів здається, що йде наш “об’єкт”, але потім я бачу, що то зовсім інші жінки. І от нарешті бачу саме її, і відразу повідомляю про це Максу, який вже стоїть напоготові біля виходу з підʼїзду. 

Щойно жінка виходить, Макс з капюшоном на голові вириває в неї сумку і біжить геть, жінка спочатку розгублена, але майже одразу кидається за ним, я бачу, як Макс запускає руку в сумку, а потім кидає її на землю прямо під ноги "обʼєкта". По землі розлітається її косметика і тому подібне, вона одразу ж починає це збирати, а Макса вже й не видно. 

Потім жінка підводиться, тримаючи в руках телефон, і починає кудись дзвонити. Я радію, бо думала, що вона просто повернеться в під’їзд або ж сяде в машину і поїде додому. А так, можливо, нам ще пощастить зробити те фото, яке так хоче отримати наш клієнт. 

І справді за пару хвилин з під’їзду виходить чоловік, він обіймає її й починає заспокоювати, а я швидко роблю кілька фото. Потім вони повертаються назад до будинку, а через кілька хвилин до мене в машині приєднується Макс. 

 — Я зробила фото, — кажу я радісно. 

— Я теж, — усміхається він. — А ще в нас буде аудіо розмови, сподіваюсь, вони там сказали щось цікаве, але то пишеться на зовнішній сервер, вже з компа буде зручніше послухати.

 — І в телефон ти поставив жучок? 

— Я поставив вловлювач сигналів, так, не найкращий жучок для мобільного, але швидко інший не поставити, — він зітхає. — Але і цього вистачить, щоб перехопити повідомлення та почути розмови і все, що навколо телефону, навіть якщо сам телефон сяде, ми все одно запишемо все, що відбувається навколо.

— А вона не помітить, що з телефоном щось не те? 

— Я втиснув жучка в розʼєм для додаткової картки, вона навряд його помітить. А навіть якщо помітить колись, то він виглядає як крихітний чорний прямокутник. 

— То тепер ми можемо їхати додому? 

— Так, треба підʼєднати жучок, і може вивести звук і на телефон, але це вже з дому, тут буде дійсно незручно і не так швидко, — пояснює Макс.

— Тоді поїхали, мені не терпиться все послухати, а ще ж можна фото того чоловіка запустити в ту програму, за допомогою якої ми шукали дівчину, і дізнатися хто він? 

— Так, — киває Макс. — Ти займешся цим, а я розберусь з жучком і виведу звук. 

 — Так і зробимо…

***

Коли ми приїздимо додому, я одразу займаюсь фото. 

Додаток відразу видає результат, причому показує не особисту сторінку в Інстаграмі, а професійну. 

— Дивись, цей чоловік адвокат, — кажу я здивовано. 

— Цікаво, виходить, він підчепив собі багатеньку одруженку, — відповідає Макс. — Хоча, скоріш за все, вона спочатку звернулась до нього просто як до адвоката. А вже потім в них щось завʼязалось. 

— Так, буде цікаво, якщо це той самий адвокат, про якого говорив наш клієнт… А що там зі звуком? Щось чути? 

— Є звук, щось вже навіть записалось, — каже він. — Треба послухати перші хвилини, а вже далі вона, скоріш за все, поїхала… — Макс відкриває програму в компʼютері і вмикає звук.

“Я так злякалася, —  чуємо ми  жіночий голос. — Мабуть, він був озброєним! Гаманця забрав, а телефон не помітив, чи що…”

“Не переживай, кохана, — каже чоловічий голос заспокійливим тоном. — Може, побоявся, що по телефону його вирахують, красти гроші найбезпечніше… Але головне, що ти в порядку, — ми чуємо звук поцілунку. — Наступного разу в жодному разі не біжи за злочинцем, мила…"

“Добре, що ти поруч, бо інакше б я зовсім розгубилася, — вона зітхає. — Певно, поліцію викликати немає сенсу, бо як я тоді поясню, чому увечері знаходилася в твоєму будинку… Тоді мій точно щось запідозрить… Біс з ним, з цим гаманцем, скоро у мене буде більше грошей, вірніше у нас з тобою, треба лише трохи потерпіти…”

Потім вони ще обмінюються парою фраз і наш об’єкт все ж їде.

— Ну, цього вже має бути достатньо разом із тими фото з двох ракурсів, — припускає Макс. 

— Так, завтра зранку подзвоню клієнту і порадую його хорошими новинами, — кажу я. — Бо він там вже мабуть від нетерпіння місця собі не знаходить…

— Але диви яка вона обережна була, ми не змогли одразу вивести її на чисту воду, — каже Макс замислено. — Якби він не найняв детективів, то навряд би сам вичислив її.

— Ну тепер їй точно не світять його гроші, — кажу я. — Піде до свого коханого з порожніми руками, але цікаво, чи буде вона йому потрібна без статків її чоловіка? Адже судячи з його профілю в соцмережах, він якраз займається розлученнями, тож може знайти собі іншу багатеньку подругу…

— Хто зна, — Макс знизує плечима. — Головне, що ми виконали вимоги нашого клієнта, все інше — не наша справа. 

— Так, — я усміхаюся. — Ну тепер можемо спокійно відпочивати…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍