Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Не зрозуміло, чи дражнив її принц, чи справді збирався покликати королівського ескулапа, тільки цей спектакль починав діяти Олені не нерви. Вечеряти з Найтом категорично не хотілося, але огляд лікаря зараз допустити було не можна. Він миттю виявить опік та розповість про все Северину.

— Осяяний Найте, — Олена глянула на принца вже не зі злістю, а з втомою, — чого ви хочете?

— Я справді хотів, щоб ви повечеряли, — просто відповів принц. — День був важкий, і я бачу, що ви вимотані та голодні. То чому б не поїсти?

— У вашій присутності зникає апетит, — уїдливо сказала Олена.

— Я здогадуюся про причину вашого гніву, — принц став серйозним. — Покажіть праву руку.

— Що?

— Покажіть праву руку. Чому ви весь час тримаєте її у кишені? Там опік? Я правий?

Він підвівся з крісла і підійшов упритул. Подивившись у вічі, сказав тихо:

— Олено, я не знав, що станеться в заключній частині Таїнства. Мені було сім, коли відбувався такий ритуал. Наприкінці мене відправили геть з приміщення.

Це було схоже на правду. Вельмиповажний обмовився, що останнє дійство, як правило, проходить без участі дітей, бо може травмувати їхню психіку.

— Але чому ви хоча б не попередили, що деякі моменти ритуалу настільки шокують, що молоді учні на них не допускаються?

— Ви думаєте, знай ви про таке — було б легше впоратися з випробуванням? Ви й так були у ступорі. Якби я повідомив, що є таємна невідома мені частина ритуалу, хіба не впали б у ще більшу паніку в очікуванні її?

Це, як це не дивно, теж було правдою. Впала б не те що в паніку, а в кому. Мабуть, Найт вчинив правильно, що не став заздалегідь лякати. Може, даремно Олена на нього розізлилася? Може, його дії не були продиктовані бажанням підставити і зловтішатися, а все-таки він реально хотів допомогти?