Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я розсміялася.
— Домовились.
Через кілька хвилин вона зупинилася біля мого будинку, і ми обмінялися номерами.
— Дзвони, якщо що, — сказала Олена. — Або просто заходь у гості.
— Обов’язково, — усміхнулася я.
Вона зачекала, поки я дістану пакети, помахала рукою й поїхала. Я провела її поглядом і відчула, що цього разу в моєму житті з’явилася людина, яка залишиться в ньому надовго.
Олег зайшов до будинку, зняв куртку і пройшов у вітальню. Я якраз розбирала покупки, розкладаючи маленькі бодіки та пінетки на дивані.
— Привіт, кохана, — він підійшов, обійняв мене ззаду й поцілував у щоку. — Як день?
Я обернулася до нього, сяючи від радості.
— Прекрасно! Уявляєш, я сьогодні познайомилася з нашою сусідкою Оленою. Вона теж вагітна!
Олег підняв брови, зацікавлено дивлячись на мене.
— Серйозно? І давно ви встигли потоваришувати?
— Ну, ми зустрілися в магазині, потім пішли на чай, а потім вона ще й мене підвезла додому. Дуже приємна дівчина!
Олег усміхнувся, погладжуючи мою спину.
— Радий, що в тебе з’явилася подруга. Думаю, це чудово. Тобі потрібна підтримка, особливо хтось, хто розуміє, через що ти проходиш.
Я кивнула, склавши руки на животі.
— Так, і знаєш… Це так приємно — говорити з людиною, яка переживає те саме, радіти разом, обговорювати покупки для малюка…
Олег ніжно притягнув мене до себе й поцілував у лоб.
— Головне, щоб ти була щаслива.
Я притулилася до нього, відчуваючи, як спокійно й тепло мені в його обіймах.
— Я щаслива, Олеже.
Наступні дні минали в приємних турботах. Я часто зустрічалася з Оленою — ми гуляли парком, пили чай у кафе або ж просто базікали про все на світі. Було так легко й добре мати подругу, яка розуміє кожне твоє переживання без зайвих пояснень.
Одного ранку, коли я якраз складала дитячі речі у шафу, мій телефон задзвенів. Це була Олена.
— Привіт! Що робиш? — її голос звучав трохи схвильовано.
— Привіт! Та так, нарешті розбираю всі ці крихітні бодіки. Що сталося?
— А ти вдома? Я можу забігти?
— Звичайно! Заходь.
Через десять хвилин вона вже стояла на порозі, склавши руки на кругленькому животику.
— Олено, щось трапилося? — я одразу помітила тривогу в її очах.
Вона важко зітхнула, зайшла всередину й опустилася на диван.
— Просто… здається, у мене починаються передчасні перейми.
Я застигла на мить, а потім різко схопилася на ноги.
— Що?! Олено, ти ж казала, що тобі ще рано!
— Я знаю… — вона нервово кусала губу. — Але біль стає сильнішим.
Я одразу взяла телефон.
— Тобі треба до лікарні. Дзвоню Олегу, він нас відвезе.
Олена лише кивнула, а я відчула, як серце почало калатати в грудях.
Я схопила Олену за руку, намагаючись її заспокоїти.
— А твій чоловік? Ти йому дзвонила?
Олена зітхнула й заперечно похитала головою.
— Він у відрядженні… Я писала, телефонувала, але він не відповідає. Напевно, зайнятий.
Я відчула, як у грудях защеміло. Залишитися самій у такий момент — це жахливо.
— Не хвилюйся, — я стиснула її пальці. — Ми зараз поїдемо до лікарні. Олег допоможе.
Вона несміливо усміхнулася.
— Дякую, Настю. Добре, що ти поруч.
Я схопила сумку й знову набрала Олега.
— Коханий, нам терміново треба в лікарню. Олена… у неї починаються перейми.
— Я вже виїжджаю, чекайте біля під’їзду, — не роздумуючи відповів він.
Я допомогла Олені піднятися.
— Все буде добре. Ти сильна. Ми впораємося.
Вона глибоко вдихнула й кивнула.
— Так… Ми впораємося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав», після закриття браузера.