Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Евсун залишилася стояти на місці, відчуваючи, як її очі наповнюються сльозами. Вона не могла зрозуміти, чому він так відреагував.
Емір не повернувся за цілу ніч.
Ранок.
Евсун прокинулася у поганому настрої. Всередині все кипіло. Їй потрібно було на когось зігнати злість.
Вона вийшла на кухню, де Ніса саме складала посуд.
– Забирайся! Йди геть! Щоб я більше тебе тут не бачила! – різко сказала вона.
Ніса ошелешено дивилася на неї.
– Але пані Евсун…
– Я сказала – йди!
Ніса стиснула губи, глибоко вдихнула і мовчки покинула будинок.
Минуло більше години. Евсун трохи заспокоїлася, коли почула, як Омер проснувся.
Вона підійшла до нього й принесла сніданок.
– Тітко Евсун, а де Ніса? – запитав хлопчик, поглядаючи на неї великими очима.
Всередині неї щось стиснулося.
– Навіщо вона тобі? – різкіше, ніж слід, запитала вона.
– Вона такий смачний омлет готує, – відповів він.
Евсун стиснула зуби.
– Давай, і я тобі приготую.
Омер похитав головою.
– Такий тільки в неї виходив…
Евсун відчула, як її охоплює злість і гіркий смуток. Вона не знала, що більше дратувало її – відсутність Еміра чи думка, що навіть дитина сумує за Нісою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
