Читати книгу - "Війни Міллігана"

вкрали всі його речі, зокрема й кросівки. Замість них видали паперові капці.

Через три дні суд вирішив повернути його в Огайо у супроводі двох детективів з Колумбуса, чиїх імен аллен не розібрав. Подумки він назвав їх детектив Шпала і детектив Товстун. Вони повідомили аллену, що відвезуть його назад в Огайо.

Перш ніж поїхати в аеропорт, вони зупинилися пообідати у «Кволіті Інн» — кафе готелю, де ночували. За обідом кевін помітив двох дивних чоловіків — вони сиділи за іншим столиком і постійно на нього дивилися. Коли кевін доїв, вони підвелися та підійшли. Під піджаками у них чітко було видно силует зброї в кобурі.

— Що за чортівня тут відбувається? — запитав кевін. — Ви що, кілери?

Оскільки двоє детективів з Колумбуса навіть не глянули на них, кевін зрозумів, що вони, вочевидь, разом. Незнайомці показали свої значки, і один з них заговорив:

— Я детектив Вілл Зібелл, з Беллінгема. А це детектив Дюпентелер. Можливо, ви мене пам’ятаєте? Ми з вами спілкувалися щодо зникнення Френка Бордена. Уявляєте, який збіг? Ми зупинилися в одному й тому самому готелі!

— Ага, — хмикнув кевін. — Неймовірний збіг. Це ж треба.

— Ми б хотіли поставити вам кілька запитань, — промовив Дюпентелер.

— Ага, так я вже все тобі і розповів, свиня, — всміхнувся кевін.

— Слухайте, ми не збираємося питати про…

— А вам не здається, що я маю право на адвоката, ні?

— Вибачте, хлопці, але якщо він уже заговорив про адвоката — далі діла не буде, — втрутився Товстун.

Беллінгемські детективи пішли, і тільки потім кевін зрозумів, що Шпала і Товстун навмисне їх запросили. Однак лишилися питання, на які поки що не було відповіді: чому детектив Зібелл з північного заходу штату Вашингтон опинився тут, у південно-східній Флориді? Далі просто нікуди! Звідки він знав, що Біллі у Кі-Біскейн? І звідки у ФБР знали, що треба на нього чекати в готелі, де він планував зустрітися з Ренді?

Він вирішив, що Ренді зателефонував у ФБР. Йому і в голову не могло прийти, що переляканий Тім Кол міг напередодні ввечері зателефонувати Зібеллу та простодушно вивалити достатньо інформації для того, щоб детективи швидко визначили назву готелю, де проходить конференція, та імена громадських захисників, які беруть у ній участь.

А Зібелл вже зателефонував у ФБР, що й призвело до арешту Біллі.

У аеропорту Маямі аллен звернувся до детективів:

— Хлопці, а можна мені цигарок? Летіти ж далеко.

— Отримаєш свої цигарки вже в Колумбусі, — відмовив Шпала.

— Та чого ти, можемо купити йому цигарок. Що тут такого? — здивувався його напарник.

— Я ж сказав — ні. Я минулого місяця кинув курити, так що в салоні для курців я не летітиму.

аллен пильно глянув йому в очі:

— Слухай, друже, я чудово знаю правила федерації повітряного транспорту щодо мого перельоту. Варто мені зробити погрозу — і наступні три дні ти слухняно везти-меш мене на машині аж у самісінький Колумбус.

— Піди купи цьому виродку цигарок, — буркнув він. Товстун ледь стримав посмішку.

Літак сів в аеропорту Колумбуса й завернув на окрему смугу, де його оточили кілька службових автомобілів зі світловими сигналами. Тут був і загін спецпризначення у повному захисному обладнанні, і поліцейські з гвинтівками, і потрійна охорона.

— Ого! Вони що, президента зустрічають? — присвиснув аллен.

— Тебе, друже.

— Мене?!

— Це ще нічого. Ти ще журналістів не бачив.

Дійсно — щойно він ступив на сходи, як звідкілясь збоку заблимали спалахи камер.

— Це що, жарт такий?..

— Чув би ти, що про тебе говорять, — сказав один з офіцерів. — У приміщенні аеропорту цілий натовп журналістів. А всі репортери міста сьогодні в окружній в’язниці.

— Але ми їх надуримо, — втрутився третій офіцер. — Виїдемо через головний виїзд, а за чверть милі пересадимо тебе у звичайну машину й відвеземо в клініку.

— А чому такий шум? Вони думають, що я когось убив?

— А хіба ні, професоре Карр?

— Ви про що це? — холодок пробіг у аллена по спині.

— Ти що, газет не читаєш?

— Та коли б я читав газети?..

Офіцер дістав зім’ятий номер «Колумбус Диспетч» за 25 листопада 1986 року, і аллен швидко переглянув статтю.

У ЗВ’ЯЗКУ З ЗАГАДКОВИМ ЗНИКНЕННЯМ ЗАЗВУЧАЛО ІМ’Я МІЛЛІГАНА

Автор: Роберт Йокам

Пацієнт психіатричної лікарні Вільям Мілліган є підозрюваним у справі про зникнення студента в Беллінгемі, штат Вашингтон, де Мілліган переховувався під іншим іменем. 33-річний молодий чоловік [Френк Борден] зник 3 жовтня, і лейтенант місцевої поліції Девід Мак-Дональд вважає, що його вбили.

Мілліган — який на той момент жив під іменем Крістофера Карра — познайомився з Борденом, коли вони орендували сусідні квартири…

— Він — головний підозрюваний, — каже Мак-Дональд про Міллігана. — Ми кілька разів його допитувати, але він щоразу розповідав різні історії, а потім утік. Враховуючи всі наявні докази, на місці родичів містера Бордена я б не сподівався, що його знайдуть живим.

Мак-Дональд повідомив нам, що місцеві правоохоронці не знали справжнього імені Міллігана, аж поки його не заарештували в Маямі. Коли агенти ФБР встановили ім’я, під яким переховувався Мілліган, вони зв’язалися з поліцією Беллінгема. Водійське посвідчення на ім’я Крістофера Карра Мілліган отримав у штаті Вашингтон.

То ось звідки весь цей шум. Вони обвинувачують його в убивстві.

Розділ 23

Зі швидкістю смерті

(1)

Ренді Дана опинивсь у скрутній ситуації, яка поставила під загрозу його кар’єру і репутацію. Той факт, що він був разом з Мілліганом під час арешту, призвів до того, що ФБР і Генеральна прокуратура Колумбуса вирішили детально розглянути його роль протягом тієї частини життя Міллігана, коли він мав статус порушника умов УДЗ на втіках.

25 листопада «Колумбус Диспетч» опублікувала офіційну заяву Дани:

ГРОМАДСЬКИЙ ЗАХИСНИК ЗАПЕРЕЧУЄ, ЩО ПЕРЕХОВУВАВ МІЛЛІГАНА НА ВТІКАХ

«Я займаю цю посаду вже п’ять років і жодного разу не переховував утікачів і не робив інших протиправних діянь. І надалі не збираюся цього робити…» Вчора у своїй заяві Дана заперечив існування домовленості про зустріч з Мілліганом і наголосив, що взагалі не знав, де той перебував, коли його оголосили в національний розшук.

«Навіщо мені робити щось подібне? Я ж не дурний — переховувати клієнта, ризикуючи своєю практикою, сертифікатами, та й взагалі свободою».

Однак Дана найняв собі адвоката, який мав захищати його у звинуваченнях в переховуванні Міллігана. Той порадив йому подумати про власне майбутнє і відмовитися від того, щоб надалі представляти інтереси Біллі.

— Якщо тобі висунуть