Читати книгу - "Багряний рейд"

— Ви будете в Агати постійно?

— Ні. Ризиковано. Шукаю контакти, надійних людей. Але тепер ти в полі моєї уваги. З’явлюся, як буде треба.

— Мені — треба?

— Мені.

— Надійних знайти непросто.

— Сама ж знаєш — вони тут були за німців, є й нині. Подумай, підкажи, на кого можна вийти.

— Гаразд, — кивнула Зозуля. — Різні настрої гуляють. Незадоволених багато. Але всі не можуть бути вдоволені, бо війна. І не кожен, хто бурчить на владу, готовий виступати проти неї. Мусите готуватися до такого.

— Ніхто не обіцяє легкого життя, — гмикнув Максим. — То як, повертаєшся?

— Доведеться. Зі своєї хати куди бігти…

— І то правда. Агата казала, школа і твоя контора поруч?

— Так і є.

— Буде повідомлення — малий там крутиться, передаси записку для мами.

— Не боїтеся, що хлопчик випадково проговориться?

— Та ні. Якщо так думати, будь-хто ладен спалити нас будь-коли без жодних лихих намірів. Йди, пані Зозуля.

Вони не прощалися.

Майя лиш махнула рукою, повернулася, штовхнула вхідні двері і вийшла в темінь жовтневого вечора, на ходу застібаючи верхні ґудзики пальта. Дочекавшись, доки кроки стихнуть, Максим повернувся до хати, тут же наштовхнувся на Агатин погляд.

— Ти пустив її? Отак, запросто?

— Хіба мав убити?

— Та я вже нічого не знаю з усіма вами. — Агата стиснула скроні пальцями, трохи потерла. — Ти вирішив, чи лишишся тут?

— Ночую. Мої люди в лісі. Не думай, що далеко зайшли. У разі чого будуть тут швидко.

— Знову погрози. Без них не можете?

Коломієць проковтнув це.

— Завтра треба вибиратися звідси. Далі від цього села.

Він не збирався казати Агаті, що саме зараз Дунай уже вирушив перевірити резервний зв’язок.

Дяк-автокефал, Остап Ревуцький.

Варварин хутір, уже дізналися.

Він умів досить швидко освоювати незнайому територію.

Опинившись на новому місці, скоро починав легко орієнтуватися й визначати найкоротший маршрут руху із мінімальною похибкою. Через це Гордія Зіневича на псевдо Дунай призначили командиром одного з особливих відділів Служби безпеки. Якщо треба вистежити й ліквідувати ворожу диверсійну боївку, котра творить провокації, або виловити й покарати тих, із чиєї вини загинули підпільні групи, рівних тут майже не мав. За короткий час пішли чутки: Дунай вполює хоч на тому світі, витягне на цей, аби покарати ворога власноруч, відправити назад до пекла.

Така слава тішила.

Хоч мала й зворотний бік. Як водиться, за собою не помічав. І одного разу настав час, коли Дунай почав вважати себе непогрішимим. Єдино правильними вважав лише свої висновки, рішення й дії. Сперечатися з ним могло тільки вище керівництво. Натомість самому багато чого сходило з рук. У складні часи, які переживав Головний Провід і вся військова організація, жорстким засобам та методам віддавалася перевага.

Тому він переймався, що не ладен просто зараз покарати зрадника Чепігу. Йти туди — вскочити в засідку. Але нічого, зав’язав напам’ять вузлика. Прийдуть ще по того паскудника, ох, прийдуть. Тоді коли не знатиме й не чекатиме.

Лаштуючись, він готувався подолати шлях від Ковалівки до Варвариного хутора пішки, за декілька годин. Виходити на трасу, намагатися зупинити попутне авто чи шукати можливості підсісти до когось на воза Дунай не збирався. Надто ризиковано, особливо після вчорашніх подій, і на додачу через те, що пішов сам. Спершу Коломієць, пізніше Агата попередили: його специфічна, не характерна для цієї місцевості вимова ріже стороннє вухо. Чим більше він мовчатиме, чим менше вступатиме в контакт із тутешніми, тим наразі краще. А тривале лісове життя привчило Дуная ставати невидимим, не збиватися з потрібного шляху в темряві, долати тривалі переходи.

Та й хіба то довго йти — кілометрів п'ятнадцять, це якщо не кружляти, обходячи відкриті ділянки.

Вирушив, щойно сутінки перетекли в ніч. Дістався на хутір перед опівніччю.

Поки йшов, постійно прокручував подумки можливі варіанти. Агата, нова в цих краях людина, дуже слабко орієнтувалася, навіть на станції не була жодного разу. Місцевість Дунай до пуття уявити не міг. Та все ж наклав вивчену по карті місцевість на чималий досвід власної партизанки й вирішив: не так уже й складно буде визначитися.

Зібравши висновки докупи, розклавши їх у голові, Дунай підбив підсумок і накидав остаточний план подальших дій.

Отже, танцювати треба від того, що Варварин хутір виявився єдиним уцілілим довкола. Село, розташоване недалеко від станції поруч із торф’яниками, війна знищила майже до фундаменту, і люди —