Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ми в цілому згодні зі змістом абзацу четвертого пункту 10 в редакції постанови Пленуму від 12 червня 2009 року проте, що «частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим»[300].
Однак, заборона у цих випадках повторно звільняти засудженого від відбування покарання (ст. 75 КК), ще не свідчить проте, що у цих випадках не можливо застосування до нього правил, передбачених ч. 3 ст. 72 КК. На наш погляд, Пленум зробив «ревізію» Кримінального кодексу України, давши рекомендацію суддям застосовувати в цих випадках тільки статтю 71 КК, між тим в ч. 3 ст. 78 КК вказано проте, що в цих випадках покарання засудженому призначається за правилами передбаченими в статтях 71 і 72 КК.(До речі, абзац четвертий пункту 10 постанови Пленуму в редакції постанови Верховного Суду України від 12.06.2009 р. в цій частині суперечить абзацу другому пункту 10 цієї постанови Пленуму, в якому вказано, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК). У зв’язку з цим, розглянемо приклад із судової практики.
Приклад: Вироком суду від 10.02.2006 р. Г., раніше судимого 01.04.2003 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 1 ст. 204 КК до штрафу в розмірі 8500 грн. Вироком апеляційного суду від 16.05.2006 р. вирок місцевого суду в частині призначення покарання був скасований, а Г. був засуджений за ч. 1 ст. 204 КК до штрафу в розмірі 8500 грн. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі і штрафу в розмірі 8500 грн. Верховний Суд України залишив без задоволення касаційну скаргу захисника проте, що апеляційний суд не мав право призначати Г. покарання у виді реального позбавлення волі, а вирок апеляційного суду без змін[301].
Ми погоджуємося з рішенням апеляційного суду про неможливість повторного звільнення Г. від відбування покарання, однак, на наш погляд, апеляційний суд не мав право застосовувати в цьому випадку правила призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК, оскільки суд другої інстанції, призначивши покарання за новий злочин, у виді стягнення штрафу, повинен був застосувати тільки правила призначення покарання, передбачені ч. 3 ст. 72 КК і призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і призначене покарання за новий злочин у виді стягнення штрафу у розмірі 8500 грн. повинні були виконуватися самостійно, про що апеляційний суд помилково не вказав. (До речі, Верховний Суд України все таки змінив вирок апеляційного суду, оскільки в мотивувальній частині ухвали відзначив, що «призначенні апеляційним судом види покарань мають виконуватися самостійно»). Якби, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК тільки у виді реального позбавлення волі, то він міг призначити Г., передбачене санкцією ч. 1 ст. 204 КК, покарання, наприклад, у виді обмеження волі, а не стягнення штрафу, як це зробив місцевий суд.
Крім того, Пленум розглянув не загальне питання, як же призначати покарання при колізії між ч. 3 ст. 72 КК та ст. 71 КК, а лише окремий випадок, коли злочин був вчинений засудженим у період іспитового строку (ст. 75 КК), а за новим вироком тому було призначене покарання, передбачене ч. 3 ст. 72 КК. Між тим, осталися без відповідей, зокрема наступні питання:
— як призначати покарання в випадках, коли засуджений вчинив злочин протягом умовно-дострокового звільнення, а за новим вироком йому призначено покарання, передбачене ч. 3 ст. 72 КК?
— як призначати покарання в випадках, коли засудженому за попереднім вироком було призначено реальне основне покарання, наприклад у виді позбавлення волі, а за новим вироком призначено покарання, передбачене ч. 3 ст. 72 КК?
— як призначати покарання в випадках, коли засудженому за попереднім вироком, призначено покарання, передбачене ч. 3 ст. 72 КК, а за новим вироком призначено реальне основне покарання, наприклад у виді позбавлення волі?
На відміну від наслідків про неможливість повторного звільнення від відбування покарання, які передбачені в випадку порушення вимог ч. 2 ст. 75 та ч. 1 ст. 78 КК, для осіб звільнених від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК), такі наслідки або відсутні зовсім у законі, оскільки законодавець не передбачив ніяких вимог до їх поведінки після звільнення, наприклад, при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (ст. 81 КК), або такі наслідки наступають тільки при порушенні певної поведінки особою, яка не пов’язана з вчиненням нового злочину, наприклад, при звільненні від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ч. 5 ст. 79 КК). Якщо ж
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)», після закриття браузера.