Читати книгу - "Артеміс Фаул. Парадокс часу, Йон Колфер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я знаю все, Арті. Все. Та істота залишила мені свої спогади. Я намагалася боротися з нею, але вона була занадто сильною.
— Яка істота, мамо? Це була лихоманка. Це була просто галюцинація — от і все.
Анджеліна тримала його на відстані руки.
— Я була в хворому пеклі мозку того ельфа, Артемісе. І не смій мені брехати і говорити, що це не так. Я бачила, що твої друзі майже померли, щоб допомогти тобі. Я бачила, як у Батлера зупинилося серце. Я бачила, що ти врятував нас усіх. А тепер подивися мені в очі і скажи, чи було таке.
Артемісу було важко подивитися в очі матері і витримати її погляд.
— Це сталося. Усе це. І навіть більше.
Анджеліна спохмурніла.
— У тебе одне око каре. Чому я не помічала цього?
— Я гіпнотизував тебе, — сумно сказав Артеміс.
— І батька теж?
— І його теж.
Унизу почувся звук дверей, що відчинялися. У холі, а потім на сходах були чутні кроки його батька.
— Ти врятував мене, Артемісе, — сказала його мати поспішно. — Але в мене таке відчуття, що весь твій гіпноз почасти помістив нас у цю ситуацію. Таким чином я хочу знати все. Все. Ти мене розумієш?
Артеміс кивнув. Він навіть і не здогадувався, як уникнути цього. Він був у безвиході, і єдиний вихід — бути чесним.
— Тепер ми дамо батькові і близнюкам час, щоб обійняти мене і поцілувати, а потім ми поговоримо. Це буде нашою таємницею. Зрозуміло?
— Зрозуміло.
Артеміс сидів на ліжку. Він знову відчував ці шість років, коли його спіймали на хакерстві шкільних комп’ютерів — він хотів зробити тестові питання трохи більше стимулюючими.
Його батько приземлявся. Артеміс знав, що його секретне життя скінчилося сьогодні. Як тільки він залишиться з матір’ю наодинці, йому доведеться їй усе розповісти. Викрадення, повстання, прогулянки в часі, повстання гоблінів. Усе.
«Абсолютна чесність», — подумав він.
Артеміс Фаул тремтів.
Через декілька годин спальня хазяїв була в безладі, відомим під назвою Беккет Фаул. На столику для вечері були коробки з-під піци, на стіні — картини, намальовані пальцями томатною пастою. Беккет одягнув одну з футболок батька, яку він опоясав навколо талії. Він намалював помадою вуса і шрами і зображував битву з невидимим ворогом, використовуючи одну із старих протезних ніг його батька як меч.
Артеміс закінчував своє пояснення дивовижного одужання Анджеліни.
— І потім я зрозумів, що мама так чи інакше хвора на лихоманку, яка зустрічається тільки на Мадагаскарі, таким чином, я знайшов природне лікування, про яке мені розповіли місцеві жителі. Допомога була безпосередньою.
Беккет помітив, що Артеміс припинив говорити і трагічно зітхнув. Він поїхав на уявному коні впоперек кімнати і ткнув Майлза протезом батька.
— Гарна історія? — запитав він у близнюка.
Майлз спустився з ліжка і нахилився до вуха Беккета.
— Артеміс — простачок, — запевнив він.
ЕПІЛОГ
Півострів Крюк, Ірландія
МАЙОР ЛЕП Трабл Кельп сам керував пошуковою командою, яка відкопувала Опал Кобой зі щебеня. Вони надували повітряні кулі неправильної форми над робочою зоною — так вони могли увімкнути лазери шаттлу без побоювання бути виявленими.
— Поквапся, Фурті, — прокричав Трабл у відкритий прохід. — У нас тільки одна година до сходу сонця. Давайте заберемо цю мегаманіячку піксі звідси назад до її часу.
Їм пощастило, що в їхній команді працював гном. Зазвичай гноми надзвичайно неохоче працювали з владою, але цей погодився, поки його не примушували працювати ні в один зі ста дев’яноста з гаком гномських свят, і якщо ЛЕПрекон платив йому як консультантові непомірну платню.
Але в такій ситуації, як ця, гноми неоцінимі. Вони можуть працювати з щебенем, як ніхто інший. Якщо ви хочете розкопати кого-небудь живого, то тільки гноми можуть це зробити. Усе, що їм треба, це розпустити свою бороду над поверхнею, і вони можуть сказати вам про те, що відбувається під землею більше, ніж будь-яка кількість сейсмічного або геологічного устаткування.
Зараз Трабл контролював просування Фурті Пулчейна крізь уламки Кракена через камеру його шолома. У фільтрі нічного бачення кінцівки гнома мали блідіший відтінок, ніж зазвичай. Одна рука направляла наконечник флакона зі зміцнюючою піною, що покривала стіну тунеля в небезпечних місцях, а інша була під бородою, щоб вправляти нижню щелепу.
— Гаразд, майоре, — сказав він, роблячи вигляд, що образився. — Я дістався потрібного місця. Це диво, що я залишився живий. Цей тунель такий же стійкий, як картковий будиночок у бурю.
— Так, звичайно, Фурті. Ти — феномен. Тепер витягни її і давай вибирайся з-під землі. У мене є капітан, якого я повинен привчити до дисципліни.
— Тримайтеся за ваші жолуді, майоре. Я чую маяк голосно і ясно.
Трабл тихо закипав. Можливо, Холлі була не єдиною, кому потрібно було підтягнути дисципліну.
Він стежив за сигналом із шолома. Бачив, як Фурті прибирав убік камені, бур’яни й осколки черепашок, що покривають костюм елфійки. Але тут не було ніякого костюма. Тільки шолом з його спалахуючим передавальним маяком.
— Я даремно пройшов увесь цей шлях до шолома? — сказав Фурті, засмутившись. — Нема тут ніякої піксі, тільки її запах.
Трабл випрямився.
— Ти впевнений? Може, ти не в тому місці?
Фурті пирхнув:
— Так, я — біля іншого засипаного шолома ЛЕПреконів. У місці я упевнений.
Вона пішла. Опал зникла.
«Неможливо. Як вона могла втекти»?
— Перемогла мене, — сказав Фурті. — Можливо, вона втекла через природний тунель. Ці слизькі маленькі істоти. Я пам’ятаю один випадок, що стався, коли я був дитиною. Я і Керб, мій кузен, проникли...
Трабл не слухав його. Це було серйозно. Опал Кобой була на волі. Він відправив відеозапит до Фоулі на Поліцейську Плазу.
— Не говори мені, — сказав кентавр.
— Вона пішла. Вона залишила шолом, розуміючи, що маяк притягне нас туди. Чи є ще якісь важливі частини від її костюма?
Фоулі перевірив свій монітор. «Нічого. Це було ясно ще п’ять хвилин тому. Я думав, що це був збій костюма».
Трабл зітхнув. «Бий на сполох. Пріоритет номер один. Я хочу потрійну охорону у нашої Кобой в Атлантиді. Це було б так схоже на Опал — намагатися знищити себе».
Фоулі пішов на це. Одного разу Опал майже зуміла захопити владу над світом. Удруге, ймовірно, підірве цілу галактику.
— І зателефонуй
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артеміс Фаул. Парадокс часу, Йон Колфер», після закриття браузера.