Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"

- Лука! Відправ людей на гасіння пожежі! - стривожено прокричав король.

Артур замислився, що робити далі. Якщо у піратів більше не залишилося ні драбин, ні гаків, то ця ділянка стіни буде неприступною.

Раптом принц почув звуки від помахів крил. Цього разу вони долинали не згори, а знизу. З-за стіни виринули три лепкоїди. У пазурах кожен із них ніс по одному пірату. Монстри злетіли вище за зубці й скинули розбійників на стіну.

Артур скочив на ноги. Підручні Кірка змогли підготувати неприємний сюрприз. Вони спритно скористалися тим, що Еларіо вибув з бою і перестав загрожувати лепкоїдам.

Пірати вихопили зброю та пішли на Артура. Тим часом летючі тварюки знову кинулись вниз під стіну.

На щастя, в цей момент драбиною піднявся вусатий лицар. Вигляд у нього був пом'ятий, але його злий погляд не обіцяв ворогам нічого доброго. Лицар одразу ж напав на піратів, не даючи їм схаменутися.

Врізавшись у банду, вусач почав тіснити трьох піратів одразу. Лицар рубав мечем з такою люттю, що піратам нічого не залишалося, крім задкувати по стіні назад. Вони юрмилися і заважали один одному, тоді як лицар швидко атакував.

З-за стіни показалася трійця лепкоїдів з новою порцією піратів. Тут Артур не розгубився і випустив промінь у найближчого монстра. Той завив, впустив свого пірата на землю і кинувся тікати.

Не встиг Артур прицілитися в наступного монстра, як у лепкоїда встромився зелений промінь. Монстр звалився вниз разом із піратом у лапах. Артур озирнувся і побачив, що Еларіо стоїть з мечем у руці, спираючись іншою рукою на огорожу.

Третій лепкоїд скинув свого головоріза на стіну і квапливо помчав геть. Йому услід полетів ще один зелений промінь.

Головоріз гепнувся на кам'яну кладку, але швидко підвівся і побіг на принца. У руці він тримав палаш із широким прямим лезом. Пірат відразу спробував рубанути клинком, вклавши всю свою силу в один удар.

Артур не став відбивати цю атаку. Натомість він ухилився убік, і, зробивши ще один крок, опинився збоку від бандита. Пірат за інерцією пролетів повз і отримав від Артура стусан ногою нижче спини.

Головоріз ледь не випав у отвір між зубцями. Він хотів розвернутися, як раптом у нього встромилася арбалетна стріла. Пірат навіть не встиг зрозуміти, що сталося. Оступившись, він полетів униз.

Артур озирнувся і побачив, що вусатий лицар уже майже впорався зі своїм завданням. Проти нього залишився лише один пірат. Ще мить - і вусач потужним ударом скинув розбійника зі стіни. Вкладаючи меч у піхви, лицар заявив задоволеним тоном:

- Чиста та беззаперечна перемога! Королівські лицарі тріумфально святкують!

Еларіо хрипко зареготав і знову припав спиною до зубця. Схоже, що він втратив багато сил.

Артур подивився, як ідуть справи в інших частинах замку. Дим над вежею майже розвіявся, але з її бійниць більше не летіли стріли. Зате тепер над вежею кружляла зграя лепкоїдів. До принца долетів крик батька:

- Всім вільним загонам перейти до західної стіни! Основний удар йде із заходу!

Вусатий лицар ляснув Артура по плечу:

- Іди туди. Я залишусь у дозорі.

Хлопець кивнув і побіг стіною на захід.

Ще здалеку принц побачив, що на стіні вже знаходиться не менше десятка розбійників. Вони напирали на лицарів, котрі намагалися їх стримати. Кількість ворогів лише зростала. Схоже, їм удалося приставити драбини до стіни, і тепер вони могли легко підійматися нагору.

Артур побачив вчителя Алессіо. Наставник біг піратам навперейми з іншої частини стіни. Слідом за ним рухався і його невеликий загін.

Принц перебрався з південної стіни на західну, пробігши плоским дахом невеликої вежі. Хлопець вирішив насамперед спробувати знищити піратські драбини. Він висунувся між зубцями, але ніяких драбин біля стіни не побачив. Проте розбійники якимось чином дерлися нагору.

Артур підбіг ближче. Він опинився за спинами лицарів, яких тіснили пірати. Не зважаючи на крики й брязкіт сталі, принц схопився за зубець і визирнув назовні.

Хлопець побачив, що піратам удалося закинути на стіну широку товсту сітку. І тепер вони лізли по ній вгору, немов по корабельних вантах! Незрозуміло, як розбійники спромоглися провернути такий трюк. Не інакше як за допомогою лепкоїдів, які теж кружляли тут, намагаючись скинути захисників зі стіни. Бандити скористалися тим, що їх перестали обстрілювати з вежі, і тепер поспішали вилізти на стіну.

Лицарі були зайняті стримуванням розбійників. Тому Артур зрозумів, що із сіткою йому доведеться розбиратися самому.

Він направив меч і вистрілив фіолетовим променем у бік сітки. Потік енергії полився крізь його зап'ястя в руків’я і далі в лезо. Артур почав перерізати одну петлю за іншою.

На цей раз хлопець контролював не тільки товщину променя, а й швидкість потоку енергії. Він на ходу вибрав оптимальний режим, щоб перепалити волокна, але не витратити надто багато енергії.

Тепер Артур регулював промінь настільки невимушено, ніби той став продовженням його самого. Від цього нового відчуття легкості та керованості потоку він відчув піднесення. Нарешті він уловив те, що так довго вислизало від нього на тренуваннях!

Незабаром сітка провисла. Пірати, що підіймалися вгору, збилися до купи. Ще мить - і сітка була повністю зрізана. Розбійники полетіли донизу, заплутавшись у її шматках.

Артур випростався. Лицарі поруч із ним почали тіснити головорізів із подвоєною силою. Бандити на стіні втратили підкріплення і чаша терезів хитнулася на користь воїнів короля.

Принц побачив, як у натовп піратів стрімко влетів його учитель. Алессіо опустився на одне коліно, а потім різко розширив своє захисне поле. Енергетична хвиля вистрілила на всі боки, збиваючи розбійників з ніг. Удар був настільки несподіваним для них, що дехто навіть упав зі стіни.

Артур ніколи не думав про такий спосіб застосування захисного поля. У руках наставника воно перетворилося на серйозну зброю. Хлопець подумав, що побачив за сьогодні більше, ніж за рік навчання у школі.