Читати книгу - "Тінь у його домі, Ірина Айві"

-- Я розумію все, мамо. Поганий дядько викрав мого дідуся. 

Мої кроки віддавалися порожнім стуком у моїй голові. Кожен крок — ще один цвях у домовину мого серця. Я знала, що не можу зупинитися. Не мала права.

Повітря  небуло холодним, та мене трясло наче в лихоманці. Це був не той холод, що йде ззовні. Це був лід усередині мене. Лід, який скував душу ще з тієї миті, як Дем’ян назвав мене безсердечною.

Він все ще стояв там, де ми говорили. Його постать здавалася такою нерухомою, ніби він був частиною цього будинку. Я зробила крок уперед. Ще один. І ще.

Мені майже вдалося пройти повз нього. Майже.

— Мамочко!

Маленька рука вислизнула з моїх пальців, і поки я встигла отямитися, Есмі вже бігла назад.

— Есмі! — крикнула я, але вона не почула.

Вона не могла чути, тому що бігла до нього.

Він трохи нахилився, коли її крихітні руки обхопили його шию.

— Я люблю тебе, — прошепотіла вона. — І буду сумувати.

Я затулила рота рукою, намагаючись приборкати ридання.

Дем’ян мовчав, але його руки міцно обійняли її, ніби він хотів втиснути цю мить у свою пам’ять, зберегти її назавжди. Він нахилив голову, вдихаючи запах її волосся. Я бачила, як він заплющив очі, ніби хотів не лише запам’ятати, а й відчути.

Ця сцена розривала мене зсередини.

Я підійшла ближче, змушуючи себе говорити.

— Нам треба йти, люба…

Він повільно розтиснув руки, і Есмі, ковтаючи сльози, повернулася до мене.

Дем’ян стояв нерухомо, його обличчя здавалося висіченим із каменю. Я сподівалася, що він щось скаже, що хоч якось зупинить мене. Але він просто мовчки дивився, як ми йдемо.

Я знала — він більше не боротиметься за мене.

Коли ворота зачинилися за нашими спинами, я зрозуміла, що принесла себе в жертву.

Але найгірше — я принесла в жертву своє кохання.

Я підійшла до машини, що чекала біля воріт. Незнайомець вже відчинив задні дверцята.

— Сідайте, — його голос був холодним, беземоційним.

Я ще раз подивилася на закриті ворота. Там, за ними, залишилося все, що я любила.

Зробивши глибокий вдих, я підняла Есмі на руки й сіла в машину.

***

                                           Кінець 

Дякую усім хто читав та проживав цю історію разом з нашими героями. Зустрінемось у другій частині книги. Далі буде... 

Кінець