Читати книгу - "Маг"

Я прислухався до нічної тиші в домі та надворі. Ніщо її не порушувало. Сягнув по оправлену брошурку. Пожовклий папір, старомодний шрифт свідчили, що це справдешня пам’ятка передвоєнних часів.

ПРО ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ СВІТАМИ

Щоб добратися до зірок, нехай найближчих, треба довгі роки летіти зі швидкістю світла. Навіть якби ми й мали такий засіб пересування, то все одно не змогли б в межах свого життя відвідати населені планети Всесвіту й повернутися назад. Не допоможуть нам сконтактуватися з цими планетами й інші новинки науки і техніки на зразок гігантського геліографа чи передавача радіохвиль. Ми назавжди (принаймні так здається) ізольовані в нашій маленькій бульбашці часу.

Який пустий наш захват аеропланами! Яка тупа фантастика письменників покрою Верна і Веллса, що описують чудернацьких жителів інших планет!

Однак нема сумніву, що в інших зоряних системах є світи, де життя підлягає універсальним законам, і в космосі є істоти, що пройшли такий самий еволюційний шлях, як і ми, й пройняті такими самими прагненнями. Невже ми приречені на те, щоб ніколи не налагодити з ними зв’язку?

Є тільки один спосіб спілкування, не залежний від часу. Багато хто ставить під сумнів його існування. Але відомі численні факти (і це підтверджують гідні довіри й високоосвічені свідки) передавання думок на відстань у мить, коли ті постають у мозку. В деяких первісних культурах, як-от саамська, це таке часте й звичне явище, що ним послуговуються в повсякденному спілкуванні, як у Франції телеграфом чи телефоном.

Не всі можливості доводиться відкривати, деякі можна попросту поновлювати.

Наразі це єдиний спосіб встановити зв’язок з розумними жителями інших світів. Sic itur ad astra[132].

Моментально сприймати думки інших розумних істот — це як користуватися пантографом. Рука рисує, й водночас постає копія.

Автор цієї брошури не медіум і спіритизмом не цікавиться. Кілька років він вивчав телепатію та інші явища на периферії традиційної медицини. У нього суто наукові інтереси. Він наголошує, що не вірить у «надприродне» й не довіряє розенкрейцерству [133] , герметизму [134] та іншим хибним ученням. Він стверджує, що з нами вже тепер намагаються зв’язатися краще розвинені цивілізації й що цілі категорії благородного та благодійного менталітету, які в нашому суспільстві відображаються сумлінністю, гуманністю, творчим натхненням і науковою прозірливістю, насправді викликані напівусвідомленими телепатичними посланнями з інших світів. Він вважає, що міфи про муз — це не поетичний вимисел, а опис інтуїтивного проникнення в іншу об’єктивну реальність, яку нам, людям нового часу, належить ретельно досліджувати.

Автор клопочеться про державне фінансування і сприяння дослідженням у галузі телепатії та споріднених із нею явищ. Крім того, закликає науковців працювати в цій галузі.

Невдовзі він має оприлюднити безпосередні докази можливости спілкування між різними світами. Стежте за оголошеннями в паризькій пресі.

Я ні разу в житті не мав справи з телепатією, та й навряд чи почну нею бавитися разом із Кончісом. Ну а добросерді панове з інших планет якщо й навіювали мені благородні наміри та мистецьке натхнення, то робили це абияк, — і таке можна ствердити не тільки про мене, але й про більшість моїх сучасників. Тепер начебто зрозуміло, чому Кончіс ствердив, що я ясновидець. То було, так би мовити, розм’якшення воску перед ліпленням, своєрідна обробка, приготування до наступної, ще чуднішої сцени спектаклю, яку зіграють завтра ввечері… До «експерименту».

Спектакль. Спектакль захоплював мене і сердив водночас, наче незрозумілий вірш, ба навіть удвічі дужче, бо тут годі було збагнути не тільки текст, але й мету автора. Цього вечора я винайшов нову теорію: Кончіс старається відтворити своє втрачене минуле і з якоїсь причини вділив мені амплуа jeune premier — першого коханця, роль його самого замолоду. Гостро відчувалося, що наші стосунки (принаймні моя роль у них) знову змінилися. Спершу з мене, гостя, зробили учня, а тепер комбінують, щоб зробити посміховище. Кончіс явно не хотів, щоб я здогадався, яким чином у ньому поєднуються дуже суперечливі особливості характеру. Наприклад, людяність, щирість, з якою він грав Бахову сюїту і яка подекуди пробивалася крізь штучну канву його автобіографічної оповіді, блідне й переводиться нанівець на тлі його перверсійности й злобности. Мабуть, Кончіс це знав і навмисно пантеличив мене, а таки пантеличив. Адже спершу підсунуті