Читати книгу - "Я знайду тебе, Макс Дикий"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Власне, так ми і робимо. Їдемо додому, я пропоную Аліні прийняти ванну, а сам готую нам нескладну вечерю — пасту з морепродуктами.
Після вечері ми сідаємо подивитись кіно, але тепер я обираю звичайний романтичний фільм, без детективу і драм у жанрі, бо знаю, що Аліна доволі легко піддається впливу зовні.
Ми пʼємо вино і заїдаємо його фруктами, а коли фільм вже майже завершується, сидимо обіймаючись.
— Як тобі кіно? — я злегка притягую її до себе і зазираю в очі.
— Сподобалось, — каже вона і усміхається.
— Це добре, — я киваю. — Останнім часом ми так багато працювали, що і часу на якісь розваги не було. Але я хочу, щоб тобі було комфортно і добре зі мною. Нам треба і в місті кудись вибиратись, але з цими перевірками працівників ТЦ у нас нескоро зʼявиться вільний час…
— Я не дуже хочу кудись вибиратися, — каже Аліна. — Такі домашні посиденьки мене цілком влаштовують…
— Ну, мене теж влаштовують, — усміхаюсь я. — Мені головне, щоб ти була поруч, Аліно, — я зазираю їй в очі і торкаюсь долонею її щоки.
— Для мене теж це головне, — відповідає вона. — Мен здається, ми схожі, і я уявляю, як колись, у старості, будемо ходити по вулицях, взявшись за ручки, це буде досить кумедно…
— Чому кумедно? — я продовжую усміхатись.
— Бо ми не зможемо нікуди вийти одне без одного, так звикнемо за роки роботи разом…
— Думаєш, в старості ми ще теж будемо працювати? Якісь маленькі справи, ото як з собачкою? Хоча, в сімдесят за собачкою вже не побігаєш напевно…
— Ну, ти і в старості зможеш щось шукати за допомогою комп’ютера… Хоча тоді можуть вже бути якісь інші технології. Наприклад, комп’ютер буде в кожної людини в голові і керуватиметься силою думки…
— Ні, тільки не комп в мізках, у мене тоді буде параноя, що всі за мною стежать, — я сміюсь.
— Думаю, що до такого не дійде, — каже Аліна.
— Мені так добре з тобою… — я беру її за руку і подаюсь вперед, торкаючись губами її губ.
Вона обіймає мене за шию і відповідає на поцілунок.
— Незважаючи на все це, я зараз цілковито щаслива, — шепоче вона.
— І я, — відповідаю я і знов цілую її…
***
Наступні пару днів ми знов слідкуємо за тим самим першим підозрюваним, і тільки на третій день нам підвертається шанс роздивитись його "володіння". Підозрюваний після того, як повернувся додому, йде назад на зупинку.
— Думаю, що зараз ще зарано робити щось протизаконне, — кажу я. — Всього пʼята вечора. Але раз він їде до міста, ми маємо встигнути оглянути його будинок, бо в нас буде як мінімум пару годин.
— Тоді не варто гаяти часу, — каже Аліна. — Раптом відшукаємо якусь зачіпку…
— Так, — я киваю. — Ходімо…
Ми швидко долаємо відстань між машиною і його двором. Тут навіть нормального паркану нема, тож забратись на територію може кожен бажаючий. Я дістаю з сумки рукавиці для будівельних робіт і простягаю Аліні:
— Вдягни, тут може бути і брудно, і занозу можна загнати. Підемо досліджувати його гараж та будинок. Територія мала, тож ми впораємось швидко.
— Схоже, що в гаражі або нічого немає, або він давно його не відчиняв, — вона показує на бур’яни, які виросли прямо перед дверима.
— Так, — я киваю і підходжу до гаража. — Але треба перевірити що всередині, — я торкаюсь замка і бачу, що він навіть не замкнений.
Я відчиняю створку і бачу, що там лежить всякий хлам.
— Ну, треба оглянути детальніше, чи нема тут якихось таємних ходів, але чомусь мені здається, що він не той, кого ми шукаємо, — припускаю я.
— Та так, — Аліна розгортає ногою якийсь мотлох, що валяється на землі. — Ну, мабуть ще треба зазирнути в будинок, але я теж думаю, що він не маніяк, просто нечупара…
— Так, ходімо до будинку, ми оглянемо все і підемо вже зі спокійною душею. І тоді переключимось на наступних підозрюваних…
***
Сьогодні ми знов нічого нового не дізнаємось, тому повертаємось до офісу з порожніми руками. Я планую виконати декілька онлайн замовлень, але під дверима на нас чекає людина.
— Ви — приватні детективи? — запитує нас молода дівчина років двадцяти на вигляд.
— Добрий день, так, — киваю я. — У вас до нас справа?
— Мені здається, що мене труять…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я знайду тебе, Макс Дикий», після закриття браузера.
