Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Літератор раптом опустив очі на свої зап’ястки і спробував згадати.

— Ви дозволили їй померти, — пояснив значення шрамів на руках майор. — А тоді під тиском фальшивих спогадів кинулися вбивати невинних людей, які заслужили на суспільний осуд за крадіжку сюжету книги, але не на смерть.

— Я не міг цього зробити! — дивився на Андрія вбивця.

— Ви зробили це! Жорстоко закатували трьох людей. Вони були брудні письменники з власними психологічними травмами, але такого не заслужили.

— Я нічого не розумію!

— Але мусите здатися і зберегти життя іншим. Дорога назад ще є!

— Немає! — відвів погляд на вікно Літератор.

Через штори просочилося занадто яскраве світло, наче хтось хотів так виявити силуети всередині. Стеценко з Літератором його не помітили за бурхливою розмовою, але воно ставало яскравішим. На останніх словах щось знизу вибухнуло, давши їм обом зрозуміти, що почався штурм будівлі. Зупиняти вбивцю більше не мало сенсу.

Літератор запідозрив у словах Стеценка підступ і спробував відкрити вікна, щоб показати всім присутнім знизу, як розправиться з крадійкою книги. Однак тільки-но він опинився на відкритому просторі – одразу пролунали три постріли. Перша куля влучили у плече, вилетівши з іншого боку, але куди втрапили ще дві Літератор не встиг зрозуміти.

Майор Стеценко схопив його руками і смикнув у сторону, прикривши собою. Дві наступні кулі потрапили у міцний бронежилет полковника Коноплі, хоча Андрію здавалося, що вони пробили йому ребра і порвали все, що могли, всередині тіла.

Поранений Літератор лежав неподалік, але навіть рана не могла змусити його кричати від болю. Стеценко поглянув на нього і зрозумів причину його нелюдської сили, швидкості та витривалості. Вся справа була у кількох особливих препаратах, які допомагали розвідникам стати набагато кращими. Тільки наслідки інтенсивного прийому цих препаратів турбували ще довго. Нічого в цьому світі не проходить безслідно і суперздібності мають свою ціну.

— Всім залишатися на місцях! Стояти! Підніміть руки вгору…

Почався незрозумілий галас надворі, шум в магазині, але Стеценко лежав і спльовував кров на підлогу. Він не намагався встати, оскільки бачив поруч важкопораненого вбивцю, який більше не був здатен чинити зло, і бачив мотузки, які міцно трималися на кріслі. Цього разу йому вдалося врятувати всіх…