Читати книгу - "Невситимі, Анна Мавченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Так, я людина. Але це не слабкість, а, швидше, сила, яку тобі ніколи не пізнати.
- Сила? – дівчина розсміялась і раптом глибоко вдихнула. - Від тебе смердить немічністю і безпорадністю. Ти сама ще цього не усвідомлюєш, але погодилася перейняти на себе роль дурної курки серед зграї голодних лисів. І, будь певна, рано чи пізно тебе зжеруть. Навіть Рейван не допоможе.
- Алейно! – суворий оклик Її Світлості нас обох застав зненацька. – Краще підбирай слова, коли говориш із майбутньою господинею цього дому.
Заступництво пані Сівілли стало вкрай неочікуваним не лише для мене, а й для моєї суперниці. Від цього серцем розлилося приємне тепло найщирішої подяки, яку я виказала коротким поглядом.
- Добре, – злий погляд на мене і зміїне: - мамо!
Щойно до їдальні ввійшла слуга зі сніданком, Алейна звелася на ноги й наказала нести тацю до її кімнати. Ми із матір’ю Рейвана залишилися сам на сам.
- Доброго ранку, Ваша Світлосте! – привіталася, натягнуто всміхнувшись.
- Не бери до голови її слів, – тихо порадила жінка. - Розумного в них мало. Але й не дозволяй більше так із собою розмовляти. Якщо колись ти справді станеш дружиною мого сина, то повинна вміти поводитися гідно. Особливо в осередку таких отруйних змій, як ця.
- Її погрози – це лише пусті слова. Рейван не дасть мене образити, – промовила впевнено.
Жінка раптом нахмурилась і, сівши поряд, заглянула мені в очі, проникливим тоном мовивши:
- Я не сліпа й чудово бачу, як сильно кохає тебе мій син. І хоч сама не згідна з таким вибором, усе ж його прийняла. Я не ворог своїй дитині й хочу, аби він завжди був щасливим. Але ти повинна зрозуміти одну дуже важливу річ: Рейван, першочергово, шанований геомор – намісник Восьмої префектури, син Восьмого евпатрида, а вже потім твій коханий чоловік. Його робота, його посада, його спосіб життя – це те, з чим він навіки міцно зрісся, як глибоке коріння зростається з землею. І якщо перед ним постане вибір: ти або префектура, він беззаперечно обере останнє.
Чути подібне було вкрай неприємно. Нехай це доволі наївно, та мені хотілося вірити, що з Рейваном не повториться історія, яка склалася колись із Орестом. Хотілося сподіватися, що не всі чоловіки втрачають здоровий глузд від влади і що цього разу я зможу стати щасливою. Не на день, тиждень, місяць чи рік, а на все своє довге життя. Я згорала від бажання посперечатися з майбутньою свекрухою, але стримала язика за зубами, натомість відповівши не без гіркоти:
- Я все розумію.
- І цілком усвідомлюєш те, що цей вибір, можливо, йому доведеться зробити вже завтра? – проникливе.
- Так, – киваю.
А самій на душі зробилося тяжко-тяжко. Ну хіба ж я багато прошу від життя? Хіба просто бути щасливою й цінною для когось – це настільки нереальна вимога? Не хочу розчаровуватися в людях. Не хочу думати, що для них, особливо для Рейвана, влада чи гроші дорожчі за найщиріші та найвідданіші почуття. Але час покаже – тільки він спроможний викрити правду, якою б вона не була.
- Добре, – Сівілла зітхнула з явним полегшенням. - Добре, що ти це розумієш. Та дозволь дати тобі одну маленьку пораду?
Знову кивнула.
- Якщо ти абсолютно впевнена, що готова вийти за мого сина й розділити з ним його радощі й незгоди. Будь готова й до зустрічі з його внутрішніми демонами. Він далеко не найсвятіший у цьому світі, ба більше, його руки в крові й не раз іще нею вмиються. Можливо, колись ти в ньому розчаруєшся; можливо навіть зненавидиш… Але пам’ятай, що ти сама зробила свій вибір і мусиш йому бути вірною до кінця своїх днів. Тільки так ти втримаєшся на місці й убережеш своє життя.
Від таких порад стало якось геть моторошно. Що ж такого наробив Рейван, що всі так сміливо залякують мене його минулим? Чи не варто нам із ним про це поговорити до того, як від нас вимагатимуть серйозних рішень по типу одруження?
Так, певна, що варто.
Я не знайшлася з відповіддю, тому змовчала. Давно стало очевидним, що Його Світлість далеко не ідеальний. Утім, як і всі люди. Ми не можемо обирати: бути нам тільки хорошими чи тільки поганими. Світ не однотипний: не білий чи чорний, він – кольоровий. Погода теж не може бути завжди ясною і спокійною чи, навпаки, лити грози з градами. Бувають просто хмарні, проте теплі дні – золота середина. Так само й людина.
Покінчивши зі сніданком, повернулася до своєї кімнати й узялася за збори. Справ потрібно було зробити чимало, а часу залишилося не так уже й багато.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невситимі, Анна Мавченко», після закриття браузера.