Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

Знаходжу слова дівчини дивними, але вдаю, що мене така відповідь влаштовує. Втім внутрішнє незадоволення та каша з запитань у голові не дають спокою. Надто вже багацько тривожних дзвіночків відбулось останнім часом... Ще б знати, що з ними робити?

Але в роздумах колупатися мені не дозволяють довго. Невдовзі зі своєї романтичної прогулянки вертається Гаврюша, про що юнак повідомляє мене у месенджері. І як тільки я відчиняю йому двері, він мене ошелешує:

— Гей, я тут згадав дещо! А радше намацав. У мене у внутрішній кишені знайшлась записка. Її мама тобі просила передати особисто в руки. Я не знаю що там. Не читав. І я про неї, якщо чесно, забув... А де всі? Грають? Теж приєднаюсь.