Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Куди? — заспана Настя виходить зі своєї кімнати.
— Я до свого, — занадто радісно кажу їй.
— А-а, ну гаразд.
Забігаю на кухню ковтнути води. Тато сидить за столом, зустрічає мене сонним поглядом.
— Таточку, бувай, — цілую його в неголену щоку. — Буду пізно, не чекайте.
— Гаразд, Сонь, — відгукується він.
Закутуюсь тепліше. Уже в передпокої згадую, що не нафарбувалася й не причесалася. Пофіг. Гадаю, Зимнєву не дуже важливо сьогодні, як я виглядаю.
Вилітаю з під’їзду. Його автомобіль стоїть перед будинком. Сам же Вадим виходить із нього, коли я підходжу ближче.
— Ну що, поїхали? — він запрошує мене всередину. — Зробимо собі новорічну дорослу казку.
О, так, босе, о так. Могли б не запитувати!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.