Читати книгу - "Темний світ. Рівновага"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Вона знає, що ти зі мною і я тебе витягну, — я намагалася жартувати, але замість жарту пролунала дурниця, — може, тому, що не вистачило іронії в голосі.
— Хто він такий?! — Гриша відкинув балончик. — Як він може в мене відібрати — моє? Мою здібність? Це все одно, що прокинутися вранці й зрозуміти, що розучився ходити! Або говорити! Або розучився... голитися!
— Гришо, відіжмися сто разів від підлоги.
— Навіщо?
— Попустить.
Він подивився на мене божевільними очима, потім опустився на підлогу й почав віджиматися — сопучи, бурчачи, лаючись.
— Я хочу сказати, що це брехня, — сказав Сем.
— Що?
— Я чудово пам’ятаю, як уперше тебе побачив. Я пам’ятаю, що на тобі було вдягнуто. І як тебе проводжали очима всі ці ботани...
— Кого — мене?!
— Так. Шиї скручували, коли ти повз них проходила. Ти їх не помічала, тому що тобі було плювати.
— Зате тебе важко не помітити, — я всміхнулася клейкими губами. Узялася за пляшку з водою — і відклала. Що менше я питиму, то довше зможу обходитися без туалету.
— Послухай, — знову заговорив Сем, — я... добре, чогось не пам’ятаю. У мене амнезія... Але в мене є воля, це я вирішую, я не маріонетка! Не ганчір’яна лялька! Я почуваюся людиною, отже, я людина!
— Авжеж.
— Я полюбив тебе не тому, що мене... запрограмували! Це брехня!
— Я знаю.
Сем помовчав. Потягнувся рукою до перенісся.
— Чи ні, — сказав раптом захриплим голосом. — Або це теж частина програми... Я махаю рукою — бо я так вирішив? Чи мені наказали?
Якийсь час він зосереджено водив долонею перед лицем. Я згадала свої дитячі досліди: років у дванадцять я намагалася обдурити визначеність долі, раптово міняючи рішення, і перевіряла, чи не зникне світ за спиною, якщо різко обернутися.
— Розкажи про мене, Дашо, — прошепотів Сем. — Що зі мною не так?
— Усе так.
— Ти не зрозуміла... Є якась нелогічність, неправильність... Має бути, якщо я запрограмований робот...
— Ти не робот!
— Але ти зрозуміла, про що я питаю?
Я задумалася.
— Як ти опинився на філфаку?
— Вступив... напевно. Я не пам’ятаю.
— А чому ти не ходиш на лекції?
— Я пробував, але мені нудно. Уся ця морфологія, лінгвістика...
— А як ти думав складати сесію?
— Я не думав, — він потер перенісся. — Я ніколи не думав про майбутнє, Дашо. Щодня вставав... і навіть не знав, чим буду займатися ввечері. Усе в мене було: їжа в холодильнику, гроші на картці... Виходить, усе-таки робот?
— Що ти читав із Сент-Екзюпері? — запитала я зненацька для себе.
— «Нічний політ»... «Планета людей»... Книга була така товста, стара, з літаком на обкладинці...
Він знову люто потер лоба:
— А де вона стояла, не пам’ятаю!
Я взяла його за руку:
— Тебе веде не програма. Була б програма — ти б відповів: «Маленький принц».
— Чому?!
— Нема коли пояснювати... Слухай, Сем. Я не знаю, що може ця людина... цей чаклун чи хто він там. Але я знаю цілком певно: те, що було на даху Головної будівлі, — наше, там був ти. Старі літаки в тумані — це твоя ідея, це справжній ти! Я бачу.
Він закліпав, намагаючись приховати, що в очах його більше вологи, ніж звичайно буває у чоловіків:
— Я тобі вірю.
Гриша віджимався, з його лоба на підлогу падали краплі поту. Руки його вже судомило, та він гарчав — і віджимався далі. Я сиділа, привалившись до Сема й ні про що не думаючи, кілька легких відсторонених хвилин. А потім мої думки знову помчали по колу, намагаючись зібрати воєдино розкидані шматочки головоломки: мій кулон, мій батько, людина з Лондона, Сем...
— Чаклун не міг бути другом мого батька, — пробурмотіла я вголос. — Це теж брехня. І зрозуміло, після всього, що він коїть, — ніяких переговорів, тільки війна...
Знесилений Гриша впав на підлогу колодою.
У цю мить я знову відчула чужий погляд. На мене дивилися зверху — крізь усі перегородки, тонни землі й піску, крізь бетон і бітум, уважно й хижо. Рука моя потяглася до шиї, туди, де колись висів амулет...
Це почуття, знайоме з отроцтва. Воно з’являлося, коли я знімала кулон. Хтось шукає, виглядає мене, комусь я потрібна, і не для хорошої справи. Хтось шукає мене...
Втім, уже знайшов.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний світ. Рівновага», після закриття браузера.