Читати книгу - "Темний світ. Рівновага"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лондон
и могли орієнтуватися тільки по годинниках наших мобільників, але батареї в цьому підземеллі сідали якось ненормально швидко. Над ранок мені вдалося ненадовго задрімати на ковдрі, обійнявшись з Семом. Ліхтар потьмянів і майже згас, Гриша довго вертів ручку, але світла додалося небагато. Самотня гола лампочка, що живилася незрозуміло від якого акумулятора, теж потьмяніла й почала моргати.
Стіни бомбосховища ледь помітно здригалися. Більше не чулося ні звуку. Це був найстрашніший годинник — ми всі не спали, тиша й глибина тиснули на нас, душили й викликали паніку.
— А поспіваймо по черзі, — сказав Гриша.
— Я не вмію співати, — пробурмотів Сем.
— Дашо, ти повинна знати багато віршів напам’ять, — не вгамовувався Гриша. — Почитай нам.
— Грозив загибеллю стрибок, та вдарив барса я в висок; був як сокира мій сучок. Я звіру лоба розрубав. Він, як людина, застогнав і впав на спину...
— А щось веселіше?
— Це веселе.
— Тоді пограймося в міста? Я кажу «Москва», а ти, Сем?
— Лондон.
— Ти не зрозумів. Треба сказати місто на «а».
— Я все зрозумів.
Звук його голосу мені не сподобався; я швидко звільнилася з Семових рук. Глянула в очі... і відсахнулася. Зістрибнула на підлогу, позадкувала до стіни.
Той, хто щойно був Семом, поважно сів на ковдрі:
— Ну що, посвячені? Готові до розмови?
Гриша мовчки від нього відсунувся. Я стояла на підлозі в самих шкарпетках. Від бетонних плит несло диким холодом. А може, не бетон був причиною.
— Ми будемо розмовляти, — я намагалася, щоб голос звучав твердо, — тільки після того, як ти відпустиш Сема, відкриєш нам вихід з підземелля...
— Що ще? — він знущально посміхнувся. — Дар’є, у моїй владі випустити тебе в приміщення, де є вбиральня. Недобре говорити про любов, довіру, вірність, а самій тільки й думати, що про переповнений сечовий міхур.
— Заткнись, — Гриша вишкірився.
— Або що?
— Або я тобі ніс зламаю!
— Ти зламаєш ніс Семові, — прошепотіла я. — Чаклун у Лондоні.
Той, що сидів на ковдрі, задоволено кивнув:
— Так, саме так. А хочеш знати, що відбувається назовні? Гришо, ти хочеш знати, що з Лізою, чи жива вона?
Гриша підхопився, в нестямі від люті й страху:
— Що тобі від нас треба?!
— Покори, — сказав він іншим голосом, грубо й владно. — Ігри закінчилися. Зараз ти, Григорію, намалюєш рамку...
— Куди?!
— Куди хочеш. Відкриється, куди бажаю я. Дар’я ввійде одна, і ми продовжимо розмову в невимушеній обстановці.
— Ні, — сказала я. — Ми вийдемо звідси тільки всі разом.
— Ти змушуєш мене робити те, чого я не хотів би.
Той, що був Семом, сіпнувся, як людина, що засинає сидячи, чи маріонетка, в якої різко ослабли мотузочки. Утримав рівновагу, підвів голову, торкнувся скроні:
— Знову?!
Це був Сем.
— Це знову сталося, так? Він був тут?
Слів не знайшлося, я просто кивнула.
Сем замружився. У нього на лиці був написаний такий розпач, що мені захотілося обійняти його й утішити — але я боялася. Боялася, що в моїх обіймах раптом виявиться той... інший. Моторошний.
Це що — назавжди? Я більше не зможу торкатися Сема, бути з Семом, бо завжди пам’ятатиму, як з його очей на мене дивилася чужа неприємна людина?!
— Треба було... запрошувати його, коли в мене був семінар з філософії, — Сем раптом широко всміхнувся. — Він би відповідав... за мене... Що-небудь набрехав би про поетику Арістотеля. До речі, хороший спосіб складати іспити...
Це була розпачлива мужність — намагатися жартувати зараз, у його становищі. Я зрозуміла, що пишаюся крізь сльози.
— Дашо, не вір йому, будь ласка. Я не лялька, в мене є...
Усмішка застигла на його обличчі. Він скрикнув, як від раптового сильного болю. Правою рукою підхопив ліву. Підніс долоню до лиця...
І засичав, забився, притискаючи руку до грудей, намагаючись стримати крик. Я кинулася до нього, намагаючись зрозуміти, що сталося, але Сем ховав руку. Йому було нестерпно боляче і з кожною секундою болючіше.
— Дай йому спокій! — закричала я, звертаючись до бетонної стелі в сирих патьоках. — Відчепися від нього! Не займай! Я піду!
У Гриші тряслися руки, коли він малював на стіні криве кособоке графіті.
* * *Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний світ. Рівновага», після закриття браузера.