Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

знав, що секрет розгадки якось стосується обгортки, але досі не розумів як. Я подумав, що це може бути відсилка на фільм «Віллі Вонка та шоколадна фабрика», але тоді передумав. Під обгорткою не було ніякого золотого квитка. Вона повинна мати якийсь інший сенс або значення.

Я дивився на обгортку і розмірковував над цим, доки запекли очі. Тоді вийшов з ОАЗи і пішов спати.

Через кілька годин, о 6:12 ранку за часом ОАЗи, я підхопився через гучне сповіщення, яке повідомляло про зміну на турнірній таблиці.

Переповнений почуттям страху, я увійшов у систему і відкрив Табло, не знаючи, чого й очікувати. Може, Арт3міда нарешті пройшла Другі ворота? Або, можливо, цю честь отримали Ейч або Шото.

Але їх результати залишалися незмінними. На мій жах, я побачив, що рахунок Сорренто збільшився на 200 000 очок. І біля його імені висіли дві іконки дверей.

Сорренто став першим, хто знайшов і пройшов Другі ворота. У результаті чого його аватар стояв тепер на першому місці, на вершині Табло.

Я сидів заціпенілий та дивився на номер Сорренто, мовчки зважуючи наслідки того, що тільки-но відбулося.

Після проходження воріт Сорренто певна річ, отримав підказку про місцезнаходження Кришталевого ключа. Ключа, який відкриє треті та останні ворота. Тепер «шістки» були єдиними, хто володів цією підказкою. А це означало, що вони ближче до знаходження великоднього яйця Галлідея, ніж хто-небудь інший.

Мені раптом стало погано, почались проблеми з диханням. Я зрозумів, що це може бути напад паніки. Справжній нервовий зрив. Жахливий психічний розлад. Називайте, як забажаєте. Я трохи збожеволів.

Я намагався додзвонитися до Ейча, але він не піднімав трубки. Або він все ще злився на мене, або в нього були інші, нагальні справи. Я хотів зателефонувати Шото, але потім згадав, що аватара його брата тільки що вбили. Думаю, він був не в настрої.

Я роздумував над тим, щоб полетіти на Бенетар та змусити Арт3міду поговорити зі мною, але потім прийшов до тями. Вона володіла Нефритовим ключем вже кілька днів і досі не пройшла Другі ворота. Думка про те, що «шістки» зробили це менш ніж за двадцять чотири години, мабуть, розлютила її. Або ввела в ступор. Вона, напевно, не в гуморі зараз говорити з будь-ким, а надто зі мною.

Я все одно спробував їй зателефонувати. Як завжди, вона не відповіла.

Мені настільки відчайдушно потрібно було почути знайомий голос, що я вирішив поговорити з Максом. У моєму нинішньому стані навіть його згенерований комп’ютером голос був утішним. Звичайно, скоро у Макса закінчились запрограмовані відповіді, а коли він почав повторюватись, ілюзія розмови з іншою людиною була зруйнована, і я відчув себе ще самотнішим. Ви знаєте, що зруйнували своє життя, коли весь ваш світ перетворюється на лайно, а єдиний, з ким ви можете поговорити — ваш віртуальний асистент.

Я знову не міг заснути, тому продовжував дивитися новини і сканувати повідомлення на форумах мисливців. Армада «шісток» залишалася на Фробоззі і їхні аватари все ще збирали копії Нефритового ключа.

Сорренто, очевидно, виніс урок зі своєї попередньої помилки. Тепер, коли тільки «шістки» знали про розташування Других воріт, вони не збиралися показувати його місцезнаходження світові, намагаючись перегородити своїми армадами. Але вони як і раніше користувались перевагою. Протягом дня «шістки» продовжували проводити нових аватарів через Другі ворота. Після Сорренто ще десять «шісток» пройшли їх протягом наступних двадцяти чотирьох годин. Коли кожен з них отримував свої 200 000 очок, Арт3міда, Ейч, Шото, і я опускались на Табло вниз, поки повністю не вибули з десятки, і турнірну таблицю повністю заповнили номери ІОІ.

«Шістки» тепер хазяйнували.

Коли я вже був упевнений, що гірше не може бути, дещо сталось. Все стало набагато і набагато гірше. Через два дні після того, як Сорренто пройшов Другі ворота, його рахунок стрибнув ще на 30 000 очок, що свідчило про те, що він щойно отримав Кришталевий ключ.

Я сидів у своїй фортеці та дивився на монітори, спостерігаючи за всім у заціпенінні та жаху. Не було сенсу заперечувати. Кінець змагання був не за горами. І воно закінчиться не так, як я завжди думав — якийсь благородний, гідний мисливець знайде «яйце» і виграє приз. Я обманював себе останні п’ять з половиною років. Ми всі. Ця історія не матиме щасливого кінця. Погані хлопці виграють.

Я провів наступні двадцять чотири години в шаленому переляку, одержимо перевіряючи Табло кожні п’ять секунд, чекаючи на кінець в будь-який момент.

Сорренто, або одному з його численних «дослідників Галлідея», вдалося розшифрувати загадку і знайти Другі ворота. І хоч доказ був прямо на Табло, мені все ще було важко в це повірити. Досі «шістки» досягали успіху тільки відстежуючи Арт3міду, Ейча або мене. Як ті ж самі неосвічені придурки самостійно знайшли Другі ворота? Можливо, їм пощастило. Або вони знайшли інноваційний спосіб обдурити систему. Як ще вони могли так швидко вирішити цю загадку, коли Арт3міда не змогла цього зробити з кількома днями фори?

Мій мозок був наче розчавлений пластилін. Я не бачив ніякого сенсу у підказці на Нефритовому ключі. У мене взагалі не було ідей. Жодних. Я не знав, що робити і де шукати далі.

Ніч йшла, а «шістки» продовжували здобувати копії Кришталевого ключа. Кожне збільшення рахунку їхніх аватарів було наче ніж у серце. Але я не міг припинити перевіряти Табло. Я був повністю приголомшений.

Я почав сповзати у повну безнадію. Мої зусилля протягом останніх п’яти років були марними. Я по-дурному недооцінив Сорренто і «шісток». І скоро мав заплатити за свою пиху максимальну ціну. Ці бездушні корпоративні лакеї наближалися до «яйця» у цей самий момент. Я відчував це всіма фібрами душі.

Я вже втратив Арт3міду і тепер втрачу шанс виграти змагання.

Я вже вирішив, що робитиму, коли це станеться. По-перше, виберу одного з малих у своєму фан-клубі. Когось без грошей, новачка