Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Як все пройшло? Де брати?

- Вони закінчать за півгодини, - цей діловий тон мені подобається, злегка холодить шкіру вздовж хребта. - Морі, тобі працювати не час? Звіт за минулий місяць готовий?

- Так, містере Дартоне, тобто ще ні.

- Працюй.

Дженард зачинив двері, залишивши хлопця з іншого боку.

- Покатав на своїй штуці, кажеш? - очі горять недобрим блиском, відчуваю, хоче мене відшльопати. Я посміхаюся.

- Так, у нього цікава штука, - підливаю олії у вогонь, - така велика і швидко рухається. Я отримала море задоволення, до тремтіння в тілі, - зображую радість, не зводячи очей з чоловіка.

- Аліто, - за два кроки він опинився поруч, втиснув мене в стіну. Його груди часто здіймаються, зуби зчеплені, зіниці вже червоні. Поцілунок зірвав жадібно, грубо вхопив за сідниці, уперся в мене твердим членом.

Стук у двері, і вони тут же навстіж.

- Міс Нотріл, ви хотіли випити чаю, я зовсім забув, вибачте, - ставить на стіл тацю з чашками. Не відразу побачив нас, але коли глянув на все ще притиснуту до стіни мене, з жалем зітхнув.

- Морі, йди працюй, - Дженард каже зло. Від мене так і не відійшов, ховає член в тканині спідниці.

- А ви що, зустрічаєтеся? – не чекала, що хлопець ще й запитання закине.

- Ти якого біса ще тут?! - тепер сердиться ще й тому, що його відірвали від солодкого. - Іди, рознеси по всіх кутках, що це моя наречена, і якщо я ще раз почую хоча б одну шпильку на її адресу, вижену нахрін! - хлопець позадкував. - І не смій більше катати мою жінку!

- Та я-я-я ж-ж п-прос-сто...

- Пішов геть!

Двері зачинилися. Я стримувалась, скільки могла, але в результаті вибухнула гучним сміхом. Коли спазми відпустили, я таки повернулася до цікавого.

- Наречена? Щось я не пригадую, щоб ти робив мені пропозицію.

- Як? Ти не пам'ятаєш? - Здригаю брови у відповідь, не розумію, він жартує чи говорить серйозно. - Цієї ночі я зробив тобі пропозицію.

- А ти певен, що я в цей момент не спала?

- Ну, може, трохи спала, але ти мені відповіла "ммм".

- Ось як? Тобто я щось мукала у відповідь?

- Це безперечно була згода.

- А повторити, коли я не сплю, ти не хочеш?

- Ні.

Підхопив моє стегно, прилаштовується між ніг, тим самим сповіщаючи, що розмова закінчена. Ключ закинув у замкову щілину, не наближаючись до дверей, провернув, задоволено усміхнувся (мабуть, кайфує від своєї спритності та можливості її продемонструвати). Одяг з мене зник у той самий момент, коли клацнув замок. З себе нічого не зняв, але штани приспустив. Я й сама хочу, щоб він залишився в діловому костюмі, сексуальніше вбрання не вигадаєш. Зараз він не дає себе тягнути за краватку, але мені досить бачити її на ньому.

Встромився в мене з натиском, я обвила його член щільним кільцем і закинула обидві ступні за стегна. Дозволяю чоловічим рукам керувати моїм тілом. А він цьому радий. Тягне мене на себе різкими рухами, засаджує глибоко. Я скрикую на кожен поштовх, вигинаю спину, груди з набряклими сосками труться об білу сорочку.

- Так, містере Дартоне... ще, будь ласка.

Це мене розпалює і його теж. Рухається швидше, жадібно впивається в губи, покриває короткими поцілунками плечі, шию, вуха. Вся моя увага на його руках, які натягують мене на член. Десь чуються клацання, кроки, звук падаючих дощок, але це все білий шум для нас, ми повністю захоплені процесом. Ніби і не займалися сексом ніч безперервно. Напевно, нам завжди буде замало.

- Виходь за мене, - гарчить мені на вухо, а я мовчу, хіба що стогін зривається з вуст, - будь завжди моєю.

- Так, так, ще... - я залучена в процес, заразом і знущаюся, вдаючи, що не чую його пропозиції.

Ще кілька різких рухів, і він вибухнув у мені. Удвох здригаємося від оргазму. Стоїмо так ще кілька хвилин. Мої сідниці в його руках, я буквально повисла на ньому, навіть член ще не вислизнув. В останній момент я таки схопилася за краватку, ніби це повідець для домашнього вихованця. Покрутила її в руці, потягла Дженарда на себе, щоби залишити на його губах ще один поцілунок. Він підкорився, але швидко відсахнувся.

- Нам вже час.

- Що? Дай хоч перевести дух.

- Брати перестали вантажити ліс. Ходімо, - тепер зрозуміло, що він так різко відсторонився. Уявляю його відчуття. Тільки ми потрахалися, як мій брат заговорив у його голові. Весело.

Зібрала одяг, перемістивши все по черзі на себе. Дженард причепурився за секунду: штани підтягнув, клацнув ременем і все.

- Вирішив одразу віддати борг, зробивши пропозицію?

- Головне, що ти погодилася.

- Взагалі ні, я ще думаю.

- Ти сказала "так, так".

- Це були вигуки блаженства.

- Значить, ти згодна.

Останнє прозвучало так, ніби іншого варіанта бути не може. Я, звісно, і не збиралася відмовлятися, але інтригу витримати треба.