Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

Зіниці Морвеса розширюються, він не ворушиться, стоїть мов соляний стовп. Навіть якби й хотів ворухнутися, то не міг, магія короля не дозволяла.

— Мій королю, я…

— Мені не цікаво слухати твої виправдання, — Едейн говорить рівно, холодно, небезпечно. — Коли моя донька  прийде до палацу, ти будеш першим, хто втратить свою посаду, — він шкіриться в злій усмішці. — І не лише посаду, — Астрід зміряє голову Морвеса поглядом.

— Ви мені погрожуєте? — шкіра на щелепах Даерона натягується.

— Хіба король здатен погрожувати своїм підданим?!

Едейн розвертається й ліниво покидає балкон і тільки коли він зникає за дверима, його магія відпускає радника.

«Тепер це не здогадки. Він відкрито заявив мені про свої наміри. Сподіваюсь Адріан дотримає свого слова, а ні, тоді королівство справді паде…»