Читати книгу - "Де поховані мрії?, KoХанна"

Померли від спраги тендітні лелеки. 

Чума розрослася по нашій землі

***

Що ще треба для щастя?

Нам ще пити з тобою каву, 

Говорити до ранку з ночі 

І не їсти весь день, 

Бо цікаво, 

Що говорять вуста та очі  

Нам ще просто сидіти надворі, 

Обгортаючи тіло пледом, 

Рахувати уголос зорі 

Під прекрасним та мирним небом  

Нам ще треба побути у тиші 

Де не чути ракети і танків, 

Та без страху гуляти у лісі 

Де не буде розтяжок й уламків 

 Нам ще треба побути в обіймах 

З розумінням, що все закінчилось 

Постояти у сонця проміннях 

І відчути, що нам не наснилось

***

Чого ти чекаєш?

Крижане повітря. 

Ти стоїш босоніж. 

Дочекатись квітня, 

Та читати поміж 

Цих рядків безглуздих, 

Це життя без цілі. 

Відриваєш ґудзик. 

Його вкрали хвилі. 

Всі стежки у місті

 Вивчити на пам'ять, 

Щоб прийти до місця, 

де тебе чекають. 

Дослухатись навіть 

До німої тиші, 

Через всю ненависть 

Шепіт серця кличе.

***

Де поховані мрії?

Відведи мене до своєї втрати, 

Дай почути те, як стрікоче біль. 

Покажи мені, що таке палати 

Від людської злоби, 

що росте як цвіль. 

 Відведи мене на той самий цвинтар,

 Де ховають мрії від чужих очей. 

Там про кожну з них прошепоче вітер, 

Що гуляє полем і серед людей.

***

Коли? А? Коли?

Досить ховати мрії 

Десь по кутках душі. 

Не забувай, що дія 

Це головний рушій. 

Не забувай бажання, 

Не забувай, молю. 

Нехай всі твої сподівання 

Не стануть причиной жалю. 

Досить ховати очі, 

Тільки вперед, без ниття. 

Досить не спати півночі, 

Носити незрУчне взуття. 

Досить казати: "Не можу". 

Зможеш завжди і все! 

Досить дивитись вороже 

В кожне чуже лице. 

Досить ховати мрії, 

Досить казати: "та ні..."  

Душа не живе без надії.

 "Та потім".

 Коли? А? 

Коли?

Кінець