Читати книгу - "Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura"

Зважаючи на позитивні емоції, подаровані місцевими, Тім зовсім по-іншому ковзнув очима по цегляній вежі з обшарпаним фасадом, на маківці якої виблискував підвісний дзвін. 

— Це дійсно казкова будівля, — охопив він поглядом дивний самоцвіт — головний корпус колишнього ансамблю архітектурних споруд середньовічного замку. 

Темно-червоний нащадок гостроконечної готики справді мав неймовірний вигляд і насамперед завдяки майстерності архітекторів. Осяяний сонцем каскад золотавих дахів кутуватих веж із вітражним віконням височів над спорудою, що рясніла силуетами кам'яних лицарів і виділялася, наче викарбуваними у скелі, балконами. 

— А чому замок червоний? — поцікавився кудрявець. 

— По-перше, не замок, а те, що від нього залишилося, — негайно відповів тракторист і продовжив: — Колір такий, бо будівлю відбудовували з червоного граніту, він довговічніший. 

Тім захоплено смикнув бровами, чим знову порадував розпатланого дядька. 

— Тобі подобається. Значить, уже звикаєш. А зараз гайда до директора, нехай займеться тобою і заразом вирішить, що робити із садюгою: кидати у в'язницю або просто добряче всипати. 

— Це хто тут садюга?! — раптом пролунало гучне обурення соціального працівника, який прямував до скляної кабіни, намагаючись зрозуміти, навіщо його улюблений автомобіль так далеко затягнув трактор. — Кого ви зібралися кидати у в'язницю? Ну, я вам зараз покажу. 

Він різко відчинив дверцята залізного тарахтуна і задихав перегаром. 

«Бах!» — замість відповіді власник червоного носа отримав кулаком під око і відразу знепритомнів. 

— Ти диви, який балакучий, — невдоволено струснув голим торсом розпатланий нокаутист. — Усе ж таки треба запроторити його за ґрати. Може, позбавиться бажання мордувати дітей і буде менше ляпати язиком.