Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Вже сутеніло, Ленз та Ентоні, оплативши замовлення, попрямували додому. Сьогодні дівчина повертається набагато пізніше ніж зазвичай. Вони попрощалися на перехресті і кожен пішов своєю дорогою. Добре, що все прояснилось. Тепер не треба було уникати баскетболіста, бо він знає правду. Від цього на душі стало легше. Будинок був повністю огорнутий темрявою, Ленз пробралася до себе в кімнату. Включивши світло, кинула шкільну сумку в куток. Леві розвалився на ліжку.

Привіт, – сказала дівчина. Де ти була? Давно я звітуюсь тобі? Гуляла та й по всьому.

Леві тяжко видихнув.

Я чекав тебе. Коли зрозумів, що ти затримуєшся почав нервувати, тому вийшов на вулицю. Але ти казав, що тебе підтримує звична мені, тобто нам, обстановка. Казав. Мені стало цікаво, як далеко я можу зайти та чи побачу тебе по дорозі. Йти вперед не було так складно, як здавалося, але назад… Коли я повернувся в напрямку дому, було відчуття пітьми позаду. Якби обернувся, не знаю, що б було. Наче, я бачу світло попереду, напрямок до нашого будинку, а з іншого кінця… Але потім я почув твій голос, і знову вулиця стала звичною. Побачив тебе в компанії того хлопця, ти казала про нього, і .. Що і? Я тебе не бачила. Тобі в той час було не до того, у вас був милий діалог про щось. Але тепер я відкрив ще одну цікаву річ про себе. Деякі емоції теж можуть насичувати енергією, наприклад такі, як злість. Та годі тобі, ми просто розмовляли, я вирішила прояснити ситуацію з ним, – сказала Ленз і лягла поруч. – Сказала, що в мене є хлопець, – грайливо посміхнулась дівчина.

Леві злегка посміхнувся і пригорнув її до себе.

То він від тебе відчепився? Можна і так сказати. Будь обережна, яким упередженим я б не здавався, мої передчуття не полишають мене. Гаразд, – Ленз ще сильніше пригорнулась до нього.

Вони лежали в обіймах мовчки. Ленз прокручувала слова Ентоні: єдиний спосіб дізнатися про почуття Леві –  почати діяти. Для неї стало зрозумілим, що ось так лежати вона хоче лише з ним.

Леві …, – прошепотіла дівчина. Гм? Давай підемо на побачення? Як коханнячко забажає, –  сказав заспокійливим голосом хлопець.

Вони валялися так ще деякий час, поки за вікном зовсім не стемніло. Трохи згодом Ленз встала, прийняла душ і перебрала речі, які знадобляться їй на наступному тижні. Леві дрімав у ліжку, поки дівчина не завершила свої збори. Він сонно покликав її, на що вона із задоволенням повернулась до нього під ковдру.

Ранок був теплим, Ленз прокинулась в порожньому ліжку. Накинувши халат вона спустилась вниз, з кухні долинав смачний аромат. Леві готував сніданок.

Доброго ранку, – сонно сказала дівчина. Привіт, сонько, – хлопець перекладав яєчню на тарілку. Зазвичай це ти спиш до обіду. Вже обід, а в нас заплановано багато справ, тому їж і збирайся. Що ти вже задумав? Я задумав? Ти сказала, що хочеш на побачення – ми йдемо на побачення. Гаразд, – її переповнював подив і радість.

Ленз швиденько поснідала і побігла нагору збиратися. Їй хотілося вдягтися в щось, що точно приверне його увагу. Тому вона знайшла в глибинах шафи темно–синю сукню з легким переливом. За годину вона була готова. Леві чекав її внизу.

Подивившись на дівчину він був у захваті від того, яка вона була гарна.

Підійде таке вбрання для твоїх планів? – невпевнено запитала Ленз. В тебе закохатися можна.

Дівчина відчула тепло від його слів, їй було ніяково, але в цей момент вона була щаслива. Леві взяв її за руку і вони вийшли на вулицю. Хлопець вів її різними провулочками поки вони не дійшли до району гарних багатоповерхівок. Вона не знала куди він її веде, але він почувався досить впевнено для того, хто не виходить з будинку роками. Вони підійшли до будівлі, оздобленої різними скульптурами. Всередині не було жодної людини, що трохи бентежило. Леві провів їх сходами до самого даху на якому була розташована тераса. Велика кількість зелені, лавок та оглядовий майданчик. У дівчини перехопило подих від того, наскільки гарний краєвид на місто.

Тобі подобається? – запитав він. Це неймовірне місце, – з захватом сказала вона.

Вони сиділи, тримаючись за руки і розмовляли, милуючись містом. Допоки хтось не піднявся до них.

Доставка на ім’я Леві, – сказав невідомий хлопець.

Леві підійшов до кур’єра не відпускаючи руку дівчини. Ленз в цей час почала нервувати, бо вона не брала гроші, але вже за хвилину кур’єр пішов, а вони повернулися на лавку з пакунком.

Як ти розплатився з ним? В мене були гроші. Забула, якщо я щиро хочу потурбуватися про тебе, то сила матеріалізації працює на мою користь. А головна мета цього побачення – зробити тебе щасливою.