Читати книгу - "Вальпургієва Ніч, obraxxas"

Навколо стояли відьми, зосереджені й мовчазні. Їхні обличчя відбивали світло вогню, створюючи тіні, які танцювали разом із полум'ям. Ця мить була піднесеною й священною.

На стіл поклали першу жертву — білого півня. Його пір'я відсвічувало вогнем, і він, мовби розуміючи свою роль, не кричав, лише мовчки дивився на відьом. Велина взяла ніж із руків'ям, інкрустованим бурштином, і, піднісши його до неба, виголосила:

— Дажьбо, прийми жертву цю! Біл-крилий півень — знак світанку й нового життя! Хай твій світлий шлях завжди буде попереду нас!

Зрізавши кров, Велина зібрала її в чашу й вилила у вогонь. Полум'я спалахнуло яскравіше, вириваючись у небо. Відьми вигукували:

— Слава Дажьбу! Слава світанкові!

Наступною жертвою стала чорна коза — символ родючості й сили землі. Її принесення супроводжувалося співом:

— Роди, земле, дай нам врожай! Роди, земле, дай нам життя!

Кров кози була додана до вогню, і полум'я набуло багряного відтінку. Відьми кидали у вогонь зв'язки трав — звіробою для захисту, полину для очищення, чебрецю для зміцнення духу.

Останньою жертвою став чорний ворон — вісник духів. Його приніс Мирослав, тримаючи птицю з благоговінням. Ворон дивився прямо на Мраю, і вона відчула, як його погляд проник у глибини її душі.

— Велесе, духів хранитель! Прийми цю жертву, щоб вороги не могли завдати шкоди ковену! Нехай духи допоможуть нам у боротьбі й захисті! — промовила Велина, коли полум'я поглинуло кров ворона.

Відьми співали:

— Духи лісу, духи води, прийміть нас під захист свій! Віддаємо жертви, молимо сили — нехай буде мир і спокій між нами!

Мрая стояла біля Велиної, спостерігаючи за всім, що відбувається. Її серце сповнювалося гордістю. Вона відчувала, що її жертва буде невіддільною частиною цієї древньої традиції, яка підтримувала ковен упродовж століть. Її вибір став доказом того, що вона готова покласти своє життя заради сили й захисту своїх сестер і братів.

Велина повернулася до Мраї й тихо промовила:

— Королево ночі, знай, що твоя жертва подарує ковену силу на цілий рік. Наші боги приймуть тебе у свої обійми, а твоя душа стане зорею в їхньому царстві. Ти — зв'язок між нами й ними.

Мрая кивнула, її очі світилися слізьми й гордістю водночас. Вона промовила:

— Я готова. Це — моя доля.

На завершення ритуалу Велина підняла руки до неба й вигукнула:

— Дажьбо, Перуне, Велесе, Мокоше! Прийміть наші жертви, даруйте нам захист і силу! Ми служимо вам, як служили наші пращури!

Полум'я здійнялося ще вище, його багряно-золоті язики освітлювали нічне небо. Відьми співали пісню, що завершувала ритуал:

— Огне святе, гори до зорі, богам служи, нас бережи! Душі полети, в небо до богів, світла додай і сили для життів!

Ця ніч була не лише кульмінацією ритуалу, але й моментом єднання ковена з силами природи й богами. Мрая знала, що її жертва стане частиною цієї древньої традиції, яку будуть згадувати й шанувати вічно.