Читати книгу - "Сюрприз вiд Валентина , Тетяна Олiйник"

— Ну, добре... — здалася вона під його натиском. Перерва їй справді не завадить. Усі ці важкі думки про особисте так засмітили мозок, що бухгалтерські цифри там просто не вкладалися.

Михайло чекав її з чашкою кави напоготові. При зустрічі встав з-за столу, відсунув їй крісло і сів навпроти.

— Як вам живеться, Таєчко? Коли очікувати запрошення на весілля?

Ці прості слова й усміхнене обличчя співрозмовника зачепили оголені струнки душі, вона одразу засумувала й відставила чашку вбік.

— Навіть не знаю, що вам відповісти...

— У чому справа? Знову посварилися?

— Ще гірше. Я не впевнена, що весілля взагалі відбудеться. 

— Як же так? А обручка?

Тая підняла до стелі очі, в яких застигли сльози. Одкровення полилися з її серця:

— Знаєте, я така дурна!

— Ой, ну що ви таке говорите?! Особисто я за вами такого не помічав.

— Макс попросив дати йому місяць, щоб розібратися з тією... іншою...

— Що це означає? — насторожився він.

— Він сказав, що йому потрібен час, щоб перехворіти на цю пристрасть. 

— О!.. 

— Я то думала, що зробивши пропозицію, він вирішив для себе раз і назавжди цю дилему, а виявилося, що ні.

Чоловік голосно зітхнув:

— І що ж ви йому відповіли?

— Я вирішила, що маю боротися за своє щастя, тому погодилася почекати. 

Вона опустила голову, не наважуючись поглянути в очі Михайлу. Він помовчав якийсь час, потім вимовив:

— Таю, ви розумієте, яку помилку робите, погоджуючись на таку пропозицію? 

— Я всього лише використовую будь-який шанс зберегти сім'ю.

— Цей шлях веде в нікуди. Він не принесе вам нічого, крім приниження.

Вона підняла голову й подивилася йому прямо в очі:

— Я ніколи не пробачу собі, якщо втрачу Макса і не використаю останнього шансу зберегти стосунки.

— Таєчко, чому ви так тримаєтеся за нього? 

Вона знизала плечима:

— Просто мені пора побудувати сім'ю, а він підходить для цього якнайкраще. До того ж ми з Максом кохаємо один одного.

Михайло сперся на стіл і довго розглядав її обличчя.

— Знаєте, Таю, якщо чоловік справді кохає жінку, то ніколи не принизить її такою пропозицією.

Зупинивши погляд на порожній чашці з-під кави, вона згадала, як в юності ворожила на кавовій гущі. Жінка накрила її блюдцем, подумки поставила запитання: «Чи залишиться Марк із нею?» і перевернула денцем догори.

— Що ви робите? — здивувався Михайло її поведінці.

— Хочу побачити своє майбутнє.

— А я вам і без кави скажу, що ваша витівка нічим хорошим не закінчиться.

— Чому? Ви що ж, вважаєте мене настільки неконкурентоспроможною? 

Михайло з цікавістю розглядав струнку красуню з розумним поглядом і блискучими каштановими локонами, яка сиділа перед ним. Як би він хотів, щоб ці очі ніколи не знали сліз, а губи завжди усміхалися!.. 

— Я дивлюся перед собою і бачу красиву, розумну і самостійну жінку. Але не можу зрозуміти, чому ж вона так себе знецінює, що опускається до боротьби за негідного самця?

 

— Думаєте, у мене немає шансів перемогти?

Михайло зітхнув:

— Я вважаю, що в цій боротьбі тільки Макс може виявитися переможцем, адже це його гра.

Тая глянула на годинник і піднялася на ноги.

— Мабуть, мені час повертатися до роботи. Дякую за каву і відверту розмову.

— Вибачте, якщо образив. Я лише хочу, щоб ви були щасливі й знову посміхалися.

Вона поверталася на робоче місце і розмірковувала про те, як приємно поговорити з кимось про свої проблеми, з тим, хто не розбреше про них по всьому світу. А Михайлу можна довіряти, він виявився надійним плечем, у яке можна виплакатися. І навіть словом не обмовився про її автодорожню пригоду, у всякому разі, співробітники фірми перебували в повному невіданні. 

У четвер Макс попередив, що їде у відрядження і не повернеться до самого понеділка.

— Що це за робочі питання у вихідні? — здивувалася Тая, прекрасно здогадуючись із ким і куди він намилився. 

— Ми тестуємо нові опалювальні котли в замовника, працюватиму в п'ятницю й понеділок. А повертатися лише на один день не має сенсу, враховуючи витрати на дорогу. Тому переночую в готелі. 

Згнітивши серце, Тая проковтнула цю новину і нічого не відповіла. Провівши Макса у п'ятницю вранці, вона перебувала на роботі в пригніченому настрої.

— Таєчко, чому сумуєте? Програєте на любовному фронті? — поцікавився Михайло, чекаючи її в коридорі після роботи.

— Схоже на те, — зітхнула вона.

Безрадісний голос бухгалтерки його насторожив.

— Чи не хочете затриматися трохи й поговорити по душах?

— А чому б і ні?! — вирішила вона. — Удома на мене все одно ніхто не чекає.

— Як так? Куди ж подівся об'єкт вашої пристрасті?

— Поїхав із коханкою до понеділка, а мені сказав, що у відрядження.

— І ви так спокійно про це говорите?

— А що я можу зробити?

— Вирвати їй волосся, а йому видряпати очі й бігти не озираючись!

— Гарна порада, — погодилася вона. 

— Однак ви нею не скористаєтеся і продовжите страждати на самоті? — здогадався Михайло.

— Схоже на те.

Якийсь час він задумливо розглядав її обличчя, залишивши співрозмовницю зі своїми сумними думками, а потім раптом запропонував:

— Таєчко, у мене є краща пропозиція. З'їздьмо до мене на дачу? Свіже повітря і природа творять чудеса! До того ж там банька є. Чудова терапія від серцевих мук!

Її дещо здивувала така пропозиція, але провести вихідні у сльозах зовсім не хотілося. Вона вагалася з відповіддю. Помітивши це, Михайло вирішив допомогти:

— Зі мною вам нема чого боятися, запевняю. Тож погоджуйтеся сміливо.

Відверті слова заспокоїли її підозри, і вона кивнула на знак згоди. 

— Ось і чудово! Тоді заїду за вами завтра вранці. О восьмій не надто рано?