Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

4.2 Ох, як незручно!

Я глянула на нього й несподівано для себе запитала:

— А ти що їси на обід?

Олег знизав плечима.

— Як коли. Часто взагалі пропускаю.

— Це погано, — автоматично відповіла я й одразу зніяковіла. Але він не образився, лише дивився на мене якось по-особливому.

— Можливо. — Його губи смикнулися в легкій усмішці. — Добре, що тепер у мене є відповідальна співробітниця, яка буде нагадувати про важливі речі.

Я тільки зітхнула, бо знала, що він пожартував. Але, з іншого боку, мені сподобалася думка, що я можу про нього піклуватися — хоча б так, непомітно.

— Головне — не забути нагадати про вечерю, — сказала я, кидаючи на нього хитрий погляд.

Олег засміявся.

— Домовилися.

Робочий день нарешті добіг кінця, і я з полегшенням видихнула, закриваючи ноутбук. Це був складний, але цікавий день, і я пишалася тим, що впоралася.

Олег зайшов до мого кабінету рівно в той момент, коли я збирала свої речі.

— Готова? — запитав він, спираючись на дверний одвірок.

Я кивнула.

— Так.

Ми разом вийшли з офісу, і, поки ми спускалися ліфтом, я раптом усвідомила, як швидко звикла до його присутності. Було дивно, що ще кілька днів тому я навіть не знала його, а тепер їду з ним додому, як щось само собою зрозуміле.

В машині панувала приємна тиша. Я дивилася у вікно, спостерігаючи, як місто поступово занурюється в вечірні вогні, і ловила себе на думці, що мені спокійно поруч з Олегом.

— Як тобі перший робочий день? — запитав він, не відриваючи погляду від дороги.

— Напружено, але цікаво, — чесно відповіла я. — Колектив хороший, хоча ще не всіх знаю.

— З часом звикнеш. Якщо будуть якісь труднощі — не соромся говорити.

Я глянула на нього й усміхнулася.

— Дякую.

Олег теж усміхнувся у відповідь, і я відчула, як у душі знову розливається якесь тепле й приємне відчуття.

Після вечері я взяла мисочку з кормом і пішла на кухню, де мій пухнастий друг уже нетерпляче крутився біля моїх ніг.

— Спокійно, малий, зараз отримаєш свою порцію, — усміхнулася я, ставлячи перед ним їжу.

Котик радісно занурив мордочку в миску, а я потягнулася, відчуваючи приємну втому. День був довгим, але, мабуть, найкращим за останній час.

Вирішивши прийняти гарячий душ перед сном, я взяла рушник і рушила до ванної. Відкривши двері, я ступила всередину і… завмерла.

Переді мною стояв Олег — майже оголений, лише з рушником, недбало пов’язаним на стегнах. Його вологе волосся ще не встигло висохнути, а краплі води повільно стікали по його грудях.

— Ой! — вирвалося в мене, і я миттєво відвернулася, відчуваючи, як моє обличчя заливається рум’янцем.

Олег теж, здається, не очікував цієї зустрічі, бо на секунду застиг, а потім усміхнувся куточком губ.

— Вибач, не зачинив двері, — спокійно сказав він, ніби це був звичайний збіг обставин.

— Нічого страшного, — пробурмотіла я, дивлячись кудись у бік, лише б не на нього. — Я… зачекаю.

— Уже виходжу.

Я зробила крок назад, і в ту ж мить почула його легкий сміх.

— Ти почервоніла, — пожартував він, проходячи повз мене.

— Це пар у ванній, — швидко виправдалася я й тут же зачинила за собою двері, відчуваючи, як серце шалено гупає в грудях.

Господи, що це зараз було?

Зачинивши двері ванної, я сперлася на них спиною, намагаючись уповільнити шалене серцебиття. Обличчя палало, і я не сумнівалася, що зараз виглядаю так, ніби провела годину під пекучим сонцем.

Повільно підійшла до дзеркала й подивилася на своє відображення. Очі блищали від хвилювання, губи ледь помітно тремтіли.

— Ну і ситуація… — тихо прошепотіла я, хапаючи рушник і прикладаючи його до обличчя, наче це могло допомогти мені заспокоїтися.

Я не могла викинути з голови той момент, коли побачила його. Волога шкіра, розслаблена усмішка, глибокий, пронизливий погляд. А головне — його легкий сміх, який чомусь зачепив мене сильніше за все інше.

Я заплющила очі й зітхнула.

Чорт… мені ж подобається Олег.

Це усвідомлення накотило раптово, мов хвиля, яка миттєво зносить усе на своєму шляху.

— Ні, це просто хвилювання… просто збіг… — пробурмотіла я, хапаючись за раковину.

Але десь у глибині душі я вже знала, що обманюю сама себе.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍