Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"

Розділ 5

 

Тиск у кабіні зріс.

Монітори продовжували миготіти тривожним червоним світлом. Комп’ютер розпізнав у сигналі структуровану інформацію, але разом із цим параметри довкола корабля почали змінюватися.

 

Гравітаційні показники – нестабільні.

Електромагнітне поле – змінюється кожні 0,3 секунди.

Зовнішній тиск – підвищується.

 

Щось впливало на простір довкола неї.

Еліс відчула, як шкіра вкривається потом. Вона була підготовлена до критичних ситуацій, але те, що відбувалося зараз, виходило за межі розуміння.

Вона переключила камери на розширене сканування спектру.

І побачила його.

Не силует. Не обрис.

Пустоту.

Ділянка простору попереду не була чорною, як космос. Вона була… без форм. Без світла. Без логіки.

Зображення тремтіло, ніби технологія не могла повністю обробити те, що бачила.

Чим більше оборонне поле змінювало частоти, тим більше ця “пустота” спотворювалася.

Еліс швидко перевірила запас енергії.

Система працює на 82% від потужності.

Але щось витрачало енергію швидше, ніж мало б.

Вона натиснула команду на ізоляцію основних систем, щоб запобігти втратам живлення.

Монітор здригнувся.

І в той самий момент…

Сигнал змінився.

Він більше не просто транслювався.

Він почав проникати всередину корабля.

Еліс відчула низький гул прямо в кістках.

Не через аудіосистему.

Не через динаміки.

Прямо в тілі.

Наче хтось передавав їй інформацію не через звук, а через саму реальність.

Вона не могла ризикувати.

Гіпердвигуни у режим аварійної активації.

Заряд енергії: 68%… 72%… 79%…

Корабель здригнувся. Простір навколо нього ставав нестабільним, ніби реальність починала спотворюватися.

Сигнал продовжував проникати.

Еліс відчула, як густа тиша накрила її.

Щось нематеріальне торкнулося її свідомості.

НЕ ЙДИ.

Слова? Ні, це не були слова.

Це було відчуття.

Ніби простір сам намагався зупинити її.

Вона відкинула страх.

Заряд: 95%… 98%… 100%.

— Гіперстрибок, негайно!

Вибух енергії пронісся крізь корпус, і корабель різко зірвався з місця.

Реальність розірвалася.

Еліс відчула, як її тіло притискає до крісла, всі параметри стрибка перевантажені, енергетичний вектор нестабільний.

Вона тікала, але не знала куди.

Перед очима на мить майнув силует—чи то тінь, чи то відбиток реальності.

І потім—ТЕМРЯВА.

Коли вона отямилася, на моніторах горіли помаранчеві попередження.

КОРАБЕЛЬ ВИЙШОВ ІЗ ГІПЕРСТРИБКА В НЕВІДОМОМУ СЕКТОРІ.

СИГНАЛ ЗНИК.

Але головне було не це.

Еліс глянула на екран навігації.

Перед нею виднілася планета.

Незнайома.

Але жива.

Еліс відчула важкість у тілі—перевантаження ще не минуло повністю.

Де вона опинилася?

Вона одразу ввімкнула сенсори, сканери та навігаційні системи.

На екранах почали з’являтися дані.

 

1. Локація:

→ Невідома частина галактики

→ Зоряний кластер відсутній у базі даних

→ Зв’язок із Землею: ВІДСУТНІЙ

 

2. Гравітаційна аномалія:

→ Простір нестабільний

→ Слабкі енергетичні хвилі в радіусі 300 000 км

→ Ймовірність повторного гіперстрибка – 5%

 

3. Об’єкти довкола:

→ Одна велика планета (у 1,4 раза більша за Землю)

→ Декілька дрібних астероїдів

→ Слабкий сигнал на далекому радіочастотному діапазоні

 

Еліс спробувала перевірити корабель.

Системи працювали, але з перебоями.

Гіпердвигуни були перегріті—вони потребували щонайменше 12 годин для охолодження та діагностики.

Тобто вона застрягла тут.

Холоднокровність допомогла стримати паніку.

Замість цього вона перевела увагу на сигнал, який вловили сенсори.

Він був слабким, але мав чітку структуру.

Він походив із космосу, а не з планети.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍