Читати книгу - ""Я — донька ворога", Love"

Розділ 7: Тиша, яка кричить

Він сидів годинами. Архіви, пожовклі сторінки газет, цифрові сліди минулого.
І ось воно.
Стаття.
1997 рік.

> "У результаті кривавого конфлікту між кримінальними угрупованнями загинув Махмуд Аль-Хашим, бізнесмен, який намагався вивести свою компанію з-під впливу мафії. Головним підозрюваним у справі названо Артема Соколова — відомого авторитета, що уникнув покарання завдяки зникненню свідків."

 

Алі завмер.

Його дихання обірвалося. Всі рядки почали розмиватися перед очима.
Йому хотілося встати. Вигукнути. Зруйнувати стіл.

Але він просто сидів.

Зі знімка дивився чоловік із твердим обличчям. Холодні очі. І... знайомі риси.
Артем Соколов.
Батько Софії.
Вбивця його батька.

Алі вийшов на вулицю, не помічаючи нічого. Лише в голові — одне ім’я.
Софія.
Софія.
Софія.

Вона знала?.. Знала. Але мовчала.
Вона — донька його ворога.

---

Він з’явився ввечері. Без дзвінка. Без попередження.

— Привіт, — сказала я тихо. — Ти… щось дізнався?

Він мовчав. Його очі були темні, як ніч за вікном.

— Ти мала сказати мені сама, — сказав він нарешті.

— Я боялась…
— Боялась правди чи боялась втратити мене?

— І того, і того. Але найбільше — що ти подивишся на мене не як на “мене”. А як на… “її доньку”.

— Так і є. Я дивлюся. І не знаю, що бачити.

Мовчання між нами було оглушливим.

— Скажи мені одне, — прошепотів він. — Ти кохала мене по-справжньому? Чи це все — брехня?

Я підійшла ближче. Мої очі наповнилися слізьми.

— Я кохаю тебе.
Але це — моя найстрашніша правда.

Він відвернувся. Пішов до дверей.
Я хотіла зупинити. Закричати. Притиснути його до себе.

Але він сказав тільки:

— Мені потрібно подумати. Не дзвони. Я сам знайду тебе… якщо зможу пробачити.

---
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍