Читати книгу - "Таємний клуб лиходіїв, Selina Tamamushi"

Частина 4: Дорога

Готувався грандіозний благодійний виступ  з простою назвою “Прямонебом”. Вхід безкоштовний. Місце проведення — головний майдан столиці Титан. Мета — мотиваційні працівники.  

Титанія  ще не бачила нічого подібного, однак  і Легендарія з великою кількістю бардів теж не виходила на такий рівень вистави. Підготовка з вербування працьовитих героїв йшло швидкими темпами. Пан Шлак дав завдання кожному гному за ніч придумати кілька строф для пісні, а за цілий куплет давав премію. Гноми дуже вправно за день склепали одинадцять балад, що було достатньо для благодійного виступу.  

Мадам Гарнюня  за допомогою свого магічного коктейлю зробила собі дуже привабливий голос, який мав змусити плакати навіть саму вибагливу публіку. Пан Шлак відібрав гномів з найкращими візуальними даними, яким теж дали магічні коктейлі мадам Гарнюні. Дракониця, як режисерка вогняно-димових спецефектів, особисто накреслила план усіх вивержень, обмежень полум’я та траєкторій диму. На випадок позаштатних ситуацій був зарезервований гном із вогнегасником.  

Павучиха як і обіцяла, розробила і навіть розкроїла та зібрала блискучі білі костюми за одну ніч. Барон Бартер організував тур-менеджмент та місця для відпочинку, а пан Візник —  транспорт із провезення реквізиту і концертні карети. 

Залишивши пекарський бізнес під наглядом подруги Принцеси Пересмішки, а її ц дбайливих руках лицаря. Дракониця із клубом комерсантів робили останні збори до поїздки в Тітанію (де вона сподівалася, знайде мотивованих працівників для мережевих пекарень). 

— Це буде наша вдача! — сказала пані Павук, зі сльозами на очах. — Хай люди знають, що герої —  ті, хто приносить користь людству! 

— Давайте продивимося план маршруту, — сказав пан Візник розгортаючи мапу, — за моїми підрахунками доба в дорозі й ми прибудемо до  місця проведення виступу. Ще залишиться час відпочити. 

—  Це що, на великому майдані столиці Титан? — здивувався пан Шлак і з повагою подивився на пана Візника. 

 — Так, ми з Бароном Бартером змогли домовитись із королем Титанії, — трохи засмутився пан Візник, — деякі зв’язки маємо не лише в Легендарії. 

— Ну, що ж, речі зібрані, команда у зборі, — гримнув Барон Бартер. — Все, можна вирушати до Титанії! Там ще не знають, хто ми. І головне — там шукають реальну роботу, а не прославу! 

Кортеж із магічних карет вирушив. Пан Візник, як голова логістики клубу Комерсантів, організував: карету для мадам Гарнюні, карету для пані Павук та пересувний вантажний транспорт із пиріжками та речами для виступу. Пан Візник пересувався на коні. Пан Шлак управляв вантажною каретою з гномами. Барон Бартер їхав у пересувному готелі на колесах, із сауною та буфетом. Дракониця  летіла поряд. 

Дорога виявилася більш складною ніж уявлялася. Доки дорога проходила Легендарією все було добре і швидко. Карети левітували в декількох сантиметрах над дорогою, та як тільки перетнули умовний кордон Титанії, карети застрягали в ямах, візки розвалювалися на нерівному гравії. 

— Що це, чому ми зупинились? — із віконця карети визирнула Гарнюня з маскою на лиці. 

— Оу, — не очікував пан Візник, та швидко зібравшися продовжив, — магічні тяглові пегаси відмовляються летіти. 

— Це не пегаси відмовляються, — відповів Барон Бартер виходячи зі свого пересувного міні готелю, — магічне покриття закінчилося!  

— Магічне покриття? — насупився пан Шлак,— а як майданчик для виступу буде працювати? Ми тільки стабілізуючі кристали брали, а кристалів енергії зовсім трохи.  

— Всього не передбачити, — зітхнув пан Візник — дорогу перевіряв на коні, — він подивився на товаришів із клубу впевним поглядом і продовжив, — на майдані проблем із магічним покриттям не має. Давайте подумаємо, як дістатися згідно з новими умовами.  

— Давайте всі полетимо на Дракониці, — запропонувала мадам Гарнюня, знімаючи маску з обличчя, —  карети залишмо тут, а пегаси потягнуть речі і гномів. 

— Ні, на мені не зможемо полетіти, — відповіла Дракониця. 

— Чому ми не можемо полетіли на тобі?! — обурилася Гарнюня, — ти така витривала, і можеш збільшуватись в об’ємі. 

— Бо без магічного покриття мені теж важко літати, — спокійно відповіла та, вивергаючи дим із ніздрів. 

— Пропоную ущільнитися! — запропонував Барон Бартер , — мадам Гарнюне, пані Павук давайте сядемо до однієї карети, — не чекаючи на відповідь Барон, ще теплий від сауни, заповз у транспорт до павучихі.  

 — Давайте, може і я до вас у карету залізу, — і Дракониця хижо посміхнулася, — помістимось? 

 — Ні, — разом відповіли Гарнюня і павучиха вже затиснені в одній кареті з пухлим Бароном Бартером. 

 — Так, — радісно відповів Барон Бартер і залицяльницьки підморгнув своїм приємним сусідкам. — Мені буде дуже втішно.  

Тож, Гарнюня та Барон сіли до карети пані Павук. Пан Шлак сів на коня до пана Візника. Всіх пегасів запрягли до вантажної карети. Гноми вийшли та пішли пішки. У результаті всі дісталися до Титанії вчасно, до оголошеного часу проведення виступу. Однак трохи побиті, втомлені. Гноми під керівництвом панів Шлака та Візника почали встановлювали небесну платформу з чарівного скла, що повинна плавати в повітрі. А інші комерсанти зайшли до таверни біля майдану. 

— Часу на відпочинок не має, добре, що я господиня магічних коктейлень. Мої відьмочки розробили чудовий еліксир, який підіймає рівень сил, — мадам Гарнюня дістала з сумочки бульбашку з пурпурною речовиною, — Це концентрат, достатньо трьох крапель.  — вона відрахувала краплі до кухлику з водою та запропонувала іншим. 

— Мої сили підіймає вживання смачної їжі, — барон Бартер відкусив ніжне філе курки. 

— Мені не потрібні жодні допінги, — відповіла Дракониця зробивши великий вдих, а потім видих з легкими клубами диму. 

— Дякую, не буду ризикувати пити незнайомі речовини перед важливим дійством. — відповіла павучиха сьорбнувши легкий ель привезений з Легендарії. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍