Читати книгу - "Віннету І"

апачів. Але ми не винні, якщо вони помруть від того, що не отримають їжі та води. Вождь кайова не винен, що полонені помруть від голоду і спраги раніше, ніж він звільнить їх.

— Брехун! — крикнув я йому в очі.

— Скажи ще хоч слово, ти, пес, і я…

Він зупинився посередині свого прокляття і нажахано подивився мені в обличчя: мабуть, йому не сподобався вираз моїх очей. А я продовжив своє речення:

— Я приб’ю тебе своїм кулаком, ти, найпідліший з брехунів!

Він миттю відступив на кілька кроків, витягнув ножа і сказав:

— Ти зі своїми кулаками тримайся подалі від Танґуа! Якщо ти насмілишся підійти ближче, я заколю тебе цим ножем.

— Ніж-Блискавка теж так хотів, але он він лежить на землі. З тобою буде те саме. Я поговорю зі своїми білими братами, і ми вирішимо, щó буде з апачами. Але якщо з їхньої голови впаде хоча б волосина, то тобі і всім твоїм воїнам кінець. Ти знаєш, що ми можемо миттю підірвати вас усіх.

Після цих слів я вийшов із вісімки і попрямував до Сема. За виттям індіанців Сем не міг почути, про що ми з Танґуа говорили. Він підійшов до мене, міцно обійняв і радісно промовив:

— Ходіть-но сюди, мій друже! Я кажу це, бо ви повернулися з царства смерті, куди впевнено крокували. Юначе, чоловіче, друже і ґрінгорне, що ж ви за людина! Ніколи не бачив бізона і відразу ж застрелив двох найсильніших у стаді. Вперше побачив мустангів і відразу ж упіймав мені мою нову Мері. А після першого погляду на ґрізлі зарізав його ножем так, ніби почистив коропа. А тепер він стає супроти найвідомішого червоношкірого майстра ножових боїв і влучає тому в самісіньке серце, а сам не має навіть подряпини! Діку, Вілле, ходіть-но сюди і подивіться на цього німецького землеміра! Щó нам з ним робити?

— Зробімо його своїм товаришем, — всміхнувся Стоун.

— Товаришем? Щó ти маєш на увазі?

— Він уже не раз довів, що більше не є ґрінгорном і вже не є учнем. Ми зробимо його своїм товаришем, а згодом він стане майстром.

— Більше не є ґрінгорном? Зробити його товаришем? Якщо ти вже справді хочеш щось сказати, то не городи дурниць! Цей хлопець справжнісінький ґрінгорн, просто абсолютний, інакше він ніколи б не наважився битися з таким індіанцем. Але найбільш легковажним людям часто щастить, а найтупіші селяни іноді вирощують найбільшу картоплю. Таким є й він: дурний, легковажний і ґрінгорн! Тим, що він досі живий, він має завдячувати лише своєму везінню. Качка б мене копнула. Коли бій почався, у мене зупинилося серце. Я не міг перевести подих, а всі мої думки були про складання заповіту ґрінгорна. А потім один кидок, удар — і червоношкірий упав додолу! І ми досягнули того, чого прагнули, — звільнення апачів!

— А от у цьому ви помиляєтеся, — вставив я, не ображаючись на його манеру говорити про мене.

— Я? Помиляюся? Чому?

— Коли вождь давав нам обіцянки, він мовчки зробив кілька застережень і тепер збирається дотримуватися свого рішення.

— Так я й думав, що він ще щось вигадає. І що він каже тепер?

Я повторив йому слова Танґуа. Сем був такий обурений цими словами, що відразу пішов до вождя, щоби поговорити з ним. А я використав цей час для того, щоб помитися, поміняти одяг і забрати свою зброю.

Однією ногою в могилі

Кайова були переконані, що Ніж-Блискавка мене переможе. Несподіваний результат битви розчарував їх, але водночас і сповнив ненависті. Вони залюбки напали б на нас. Але не мали права, бо було домовлено, що друзі переможеного не мститимуться за нього переможцеві. І це вже неможливо було змінити. Але кайова шукали нову причину для свого ворожого ставлення до нас. Їм здавалося, що для цього у них достатньо часу, бо ми нікуди від них не втечемо. Тож вони наразі стримали свої почуття і взялися обрядити покійника. Вождь допомагав їм, і Сем Гоукенс ніяк не міг змусити його відірватися на розмову про інше. Сем повернувся вкрай розлючений і повідомив нам про невдачу.

— Цей чоловік справді не збирається дотримувати слова. Він хоче заморити полонених голодом. І це він називає «не вбивати»! Але ми, качка б мене копнула, ще покажемо йому, що до чого!

— Якщо він нам не покаже, — зауважив я. — Важко охороняти інших, коли сам потребуєш захисту.

— Мені здається, чи це справді так: ви, сер, боїтеся цього червоношкірого?

— Зовсім ні! Ви чудово знаєте, що я боюся його не більше, ніж ви, — відповів я.

— З однією різницею! А саме — там, де я був би обережним, ви кидаєтеся вперед, ніби бик на червоне. А там, де потрібна справжня сміливість, ви починаєте вагатися. Це типова поведінка ґрінгорна. Зрештою, що думаєте про теперішню ситуацію?

— Про що саме?

— Про поєдинок на ножах, який ви виграли.