Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 76

Оскільки знову зчинився галас, каліграф поспішив пояснити свої висновки.

- На екземплярі листа почерк пані Белтрам дуже чіткий, кисть йде рівно і сміливо, тоді як на аркуші, що принесений із класу, каліграфія дуже схожа, але видно нерішучість того, хто писав. Можна дійти невтішного висновку, що це хороша підробка.

– Це взагалі не доказ! – занепокоїлась пані Фаріас. – Кожен із нас залежно від настрою може змінювати тиск пензля.

- Ви маєте рацію, пані! – погодився каліграф. – Але тільки в надісланому листі з погрозами та у вашому примірнику одна й та сама помилка, яку не могла допустити військова людина.

Він узяв у руки обидва аркуші і, піднісши до принца, продовжив:

- Оце слово! - він показав на лист. - Воїн ніколи не помилиться в цьому слові, тоді як Пані Фаріас написала його на громадянський манер, як пишуть люди, які не були на полях битв, і не знали термінологій.

Повисла гробова тиша. Таліта завмерла, як спійманий кролик.

- Вони об'єдналися, щоб наговорити на мене! - раптом заявила вона і відкрила рот, щоб продовжити, але її різко перебив третій принц.

- Пані Фаріас, слідуйте за мною для отримання покарання! - вимовив крижаним тоном і, різко розвернувшись, пішов геть.

- Ваша високість! Ваша високість! - кинулася за ним Таліта.

Невелика група дам, збившись у зграйку, теж поспішили піти з цього негостинного двору. Сьогоднішня ситуація серйозно позначилася на репутації наложниці третього принца.

Подальше Ліну не цікавило. Вона перевела погляд на зблідлу наложницю Лейф, зустрівшись з її переляканим поглядом. Це було попередження. Наступного разу покарання чекає на неї саму.

«Сподіваюся, надалі вона ретельніше обиратиме друзів. Навіть заради генерала Лейфа я не зможу її постійно захищати» - такими були думки Ліни, поки її очі ковзали по обличчю невдячної дівчини.

- Ви були чудові! - підійшов до неї герцог, знову простягаючи фрукти, наче змій-спокусник.

- Насолодилися дійством? - запитала Ліннея зачепивши двома пальчиками гроно винограду.

- Нудно! – зморщив носа Його Світлість. – Ці леді вам не суперники! Я здивований, що ви обійшлися з ними так милостиво.

- Вони лише дурні дівчата! - знизала плечем дочка генерала.

- Пані Белтрам? – почувся грудний гарний голос.

Ліна та інші гості, що залишилися, обернулися на звук.

Власниця голосу була неймовірно гарна. Хоч жінці й було років п'ятдесят, виглядала вона бездоганно. Поважна хода, горда постава, стрункий стан. Все в ній говорило, що в молодості ця красуня розбила не одне серце.

- Наперсниця! - прокотився луною шанобливо-захоплений шепіт.

Перед ними стояла сама наперсниця імператора. Ліннея вкотре вразилася її красі.

- Пані Лобу! - привітала вона присівши в поклоні.

- Ви знаєте мене? - здивувалася та у відповідь, піднявши свої тонкі чорні брови.

- Хто ж не знає улюблену наперсницю імператора! - усміхнулася Ліна.

Вона прийшла до палацу, щоб через наложницю Лейф познайомитись із наперсницею. Думала, що на це піде багато часу, прораховувала ходи і в умі створювала ситуації, щоб дістатися до пані Агати Лобу. А обставини дивним чином привели потрібну особу прямо до неї. Небеса точно вподобають бунтівній імператриці!

- Ви розумна дівчина! – вимовила пані Лобу рівним голосом, і було незрозуміло, чи вона хвалить, чи засуджує.

Але наступні слова наперсниці змусили всіх присутніх подивитись на дочку генерала із заздрістю. Рідко кому вдавалося так швидко досягти прихильності імператорської улюблениці.

- Заходьте якось до мене, вип'ємо чаю. В юності я була знайома з вашою матінкою, ви дуже схожі на неї! – вимовила пані Агата.

Ліна лише встигла сісти в поклоні, щоб висловити свою подяку, як велична красуня вже відвернулася.

Такі вони, царські персони: їм справи немає до простих смертних.

- Паршивець! - вона легенько вдарила віялом герцога Лабонта, що стояв поруч. - Ти давно не відвідував свою тітоньку!

Ліннея здивовано прислухалася до розмови. «Хіба пані Агата є тіткою герцогу?»

- Винен! – жартівливо схилив голову Його Світлість. - Я виправлюся!

- Годі вже волочитися за кожною спідницею! - з робленим гнівом заявила наперсниця. - Тобі час стати серйознішим! Поскаржуся Його Величності, і він тебе одружить!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍