Читати книгу - "Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт"

Вогонь бажання

Ділан приходив до Кейт щодня, мовчки сидячи поруч, немов його присутність була частиною звичної рутини. Його спокій і безмовне терпіння неймовірно дратували її. Вона відчувала, як його погляд немов проникає в неї, змушуючи її постійно думати про нього. І хоча Кейт намагалася відмахуватися від нього, вона не могла позбутися того відчуття, що цей день стане черговим випробуванням.

Ребака сиділа поруч, в її очах з'явилася легка посмішка. Вона спостерігала за цією ситуацією, ніби з задоволенням. Можливо, вона просто насолоджувалася тим, як обидва опинилися у цьому складному і напруженому положенні. Кейт не могла зрозуміти, чому цей безмовний процес виглядав для Ребаки так привабливо, і чому вона продовжувала це все терпіти.

Кейт поступово почала одужувати. Її тіло вже могло витримувати більше, ніж раніше — вона вставала з ліжка, і хоча кожен крок давався з великими труднощами, хоча й відчувалася сильна слабкість, але вона не здавалась. Проте найбільше її мучила втрата сил. Кожен рух, кожен простий жест тепер вимагав більше зусиль, а найболючішим залишалося те, що вона вже не могла покладатися на свою магію. Втрата цього важливого елементу її сутності була більше, ніж просто фізична слабкість — це було, як наче її саму позбавили частини душі.

Хоч Кейт і не визнавала цього, але, можливо, якби вона захотіла, вона могла б змусити Ділана піти. Проте, чим більше вона проводила часу поруч з ним, тим більше розуміла, що його присутність давала їй якусь незрозумілу розраду. Вона не могла сказати, що це було кохання або якась глибока прихильність, але щось тепле, затишне виникало в її душі, коли він був поряд.

Можливо, це була просто потреба в людській підтримці після всього, що вона пережила. Хоч Кейт і намагалася вигнати його своїм холодним ставленням, десь в глибині душі вона цінувала те, що він залишався поруч.

Ділан сидів тихо, втупившись у підлогу, коли двері повільно відчинилися, і в кімнату увійшла Ребека. В її руках була пляшка віскі та три стакани. Вона злегка усміхнулася, її погляд був загадковим, але в очах можна було прочитати певну зацікавленість ситуацією.

– Хочете випити? – запитала вона, не зважаючи на атмосферу напруження в кімнаті. – Час від часу кожен з нас заслуговує на паузу.

Кейт подивилася на неї, потім на Ділана, і все ж вирішила не відмовлятися від пропозиції. Вона відчула, що цей момент може допомогти відволіктися, навіть якщо на короткий час. Вона взяла стакан, але відчувала внутрішній спротив.

Ділан був здивований, але не виступив проти. Його погляд не покидав Кейт, але він зрозумів, що момент для якихось глибоких розмов ще не настав. Він мовчки взяв стакан і підняв його, нібито для підтримки, хоча не був упевнений, чи це дійсно допоможе.

Ребека тихо розлила віскі по стаканах, і момент мовчання заповнив кімнату, коли кожен з них ніби втратився в думках, у власних переживаннях та тому, що сталося за останні місяці.

Пляшка віскі була порожньою, а кімната наповнилася спокоєм після того, як Ребека вийшла, обіцяючи принести ще одну. Її кроки швидко затихли за дверима, і залишилась тільки тиша, змішана з ароматом алкоголю та втомою.

Ділан сидів поруч з Кейт, його погляд був невиразним, але на серці важко. Вона виглядала так, ніби весь цей час просто чекала чогось, хоч і не зовсім була відкрита для нього. Кожен з їхніх поглядів був як неприязнь і бажання зрозуміти, що вони насправді відчувають.

Але цього разу це була не лише напруга між ними. Їхні погляди зустрілися, і між ними промайнула невидима лінія. Ділан відчував це тяжіння, яке не міг пояснити. Його серце билося швидше,  коли погляд Кейт був таким же, немов запрошенням до чогось іншого, чогось непередбачуваного.

У ту мить, він не міг стриматись. Його рука злегка торкнулась її обличчя, і він нахилився до неї. Її очі були широко відкриті, вона не відверталась, і все, що він відчував, було – це її дихання. Легкий рух губ, і вони поцілувались.

Цей поцілунок був наповнений не лише фізичним бажанням, але й всіма тими емоціями, що вони намагалися приховати. Ділан відчував, як її руки обвиваються навколо його шиї, і все, що було до цього, здавалось такими неважливими. В цей момент, на короткий час, все було інакше, і він відчував, що світ навколо зникає, залишаючи тільки їх двох.

Кейт відчувала, як збудження розливається по її тілу, немов гарячі хвилі, змушуючи серце битися швидше. Вона не бажала стримувати себе — сьогодні їй не хотілося боротися з цими емоціями. Його тіло було поруч, сильне і гаряче, його енергія проникала в неї, викликаючи сексуальний потяг. Вона мала б відсунути його, але пальці наче самі потяглися до нього, ковзаючи по його шкірі, вивчаючи кожен м’яз, кожну лінію його тіла.

Торкання його руки було легким, але це було достатньо, щоб викликати бурю в її серці. Його сильні пальці м’яко торкнулися її зап’ястя, залишаючи за собою слід тепла. Від цього простого руху її дихання сповільнилося, а всередині розгорівся вогонь. Її тіло ніби вже знало його, навіть якщо розум не міг пояснити чому.

Губи ледь доторкнулися до її шиї, спочатку обережно, потім все сміливіше, лишаючи на її шкірі жар. Відчуття пронизали її, і в той момент, здається, весь світ зупинився. Вона забула про все: про те, хто вони, про те, що розділяє їх.

Його руки обвивали її, притягуючи ще ближче, і вона відчула, як серце б’ється в унісон з його рухами. Її пальці самі заплуталися в його волоссі, і вона беззаперечно притиснулася до нього. Їхні тіла обвивалися, губи стали жадібними, а поцілунки — глибшими. Це було як відчайдушне полум’я, але їй не хотілося це зупиняти.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍