Читати книгу - "Хранитель забутих речей"

id="anotelink89" href="#fn89" title=" Пісня до фільму «Чарівник із країни Оз». ">[89] Брюс від імені Порші виголосив прощальну промову, а актриса з дешевої мильної опери прочитала вірш Вінсента Г’ю Одена.[90]

Молитви проказав відставний єпископ, батько давньої подруги Порші. Вони були короткі й нерозбірливі, мабуть, через віскі, яке він випив за сніданком. Чи, може, замість сніданку.

І нарешті настала черга Ґевіна.

Він підвівся зі свого крісла і став у проході. Використовуючи мікрофон, який він ховав під своїм кріслом, Ґевін звернувся до присутніх з театральним пафосом.

— Леді та джентльмени, присвячується Бомбардиру!

Він сів на своє місце, а зала заворушилася в передчутті. Ґевін лукаво підморгнув Юніс.

— Шоу починається, — прошепотів він.

Прозвучав пронизливий акорд, і десь у глибині кімнати заспівав ніжний чоловічий голос у супроводі фортепіано. Голос належав приголомшливо вродливому чоловікові з елегантним макіяжем очей, одягненому в бездоганний вечірній костюм. Перші ноти «І Am What I Am» із «Клітки для диваків»[91] заповнили притихлу залу, а Ґевін задоволено потер руки. Співак дійшов до середини зали — і мелодію пісні підхопили шестеро дівчат, які завбачливо сиділи коло проходу. Вони вставали по черзі, скидаючи плащі, що личили до похорону, демонструючи відверті сукні, коштовності й пір’я. Юніс дивувалась, як їм удавалося досі сидіти в такому одязі. До тієї миті, коли прекрасне створіння і його екстравагантне оточення дійшли до місця виступу, пісня досягла кульмінації. Перед урною співак обернувся до аудиторії, щоб проспівати останні рядки, а хор за його спиною вибивав ритм ногами. Тільки-но прозвучала фінальна нота, уся зала зірвалася в стихійних оваціях. Порша мовчки покинула приміщення.

Ґевін безсоромно тішився своїм тріумфом усю дорогу до сільського кладовища в Кенті, де печиво мали поховати біля Ґрейс і Ґодфрі. Порша забезпечила всіх жалібників транспортом — чорними строгими «лімузинами», але Юніс і Ґевін вирішили подорожувати своїм ходом на «ауді» Ґевіна, слухаючи популярні мелодії і насолоджуючись солоними чипсами. Юніс почувалася трохи винною за те, що Ґодфрі й Ґрейс муситимуть розділити могилу з печивом-самозванцем, але вона сподівалася, що, зважаючи на обставини, вони б зрозуміли й схвалили її дії, адже в неї не було іншого виходу. Коли вони ступили на цвинтар, де Юніс пообіцяла виконати останню волю Бомбардира, вона зізналася Ґевіну в усьому.

— Матір Божа і Денні ла Рю![92] — вигукнув він. — Моя дівчинко! І що ти збираєшся тепер робити?

Юніс поправила свій капелюшок, дивлячись у водійське дзеркало, і потяглася до ручки:

— Не маю жодного уявлення!

Розділ 48

Ширлі увімкнула комп’ютер і перевірила голосову пошту. Ранок понеділка завжди насичений через безпритульних тварин, яких привозили за вихідні. Вона працювала в притулку для собак і котів у Баттерсі вже 15 років і бачила багато змін. Але дещо не змінювалося ніколи: бездомні тварини досі потребували притулку. Прибула пошта, і Ширлі почала сортувати купу конвертів. Один з них був підписаний авторучкою. Адресу написано крупним оригінальним почерком. Цей конверт зацікавив Ширлі. Усередині вона знайшла написаний від руки лист.

Усім причетним!

Прийміть, будь ласка, пожертву в пам’ять про мого любого брата, який нещодавно помер. Він дуже любив собак і колись узяв собі двох з Вашого притулку. Єдина умова цієї пожертви: ви маєте помістити на території притулку в людному місці пам ’ятну табличку «У пам’ять про Бомбардира — дбайливого сина й брата, вірного друга та відданого любителя собак. Спочивай з миром разом із Дугласом та Бейбі Джейн».

Я пришлю свого повіреного, щоб перевірити, чи ці умови виконано як слід.

З найкращими побажаннями,

Порша Броклі

Ширлі похитала головою, не ймучи віри своїм очам. Чорт забирай! Справді, пожертви приймалися зі вдячністю, але така табличка теж улетить у копієчку. Вона звернула увагу на чек, пришпилений скріпкою до листа, і мало не знепритомніла. Нулі юрмилися біля двійки, як мильні бульбашки, що вилетіли від дмухання в кільце.

Розділ 49

Лора відчувала, що балансує на краю прірви, і невідомо, що її очікує за мить — політ чи падіння. Вона знала, що цей день проведе на самоті. Саншайн випала рідкісна нагода вийти кудись із мамою, а Фредді