Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

– Цей салат з авокадо, – тикаю я пальцем у малюнок.

Дамір гмикає, мовляв, так би одразу. Він точно запам'ятав мої слова про кита. Нехай це було, звичайно, лише сказно аби сказати, але я зрозуміла, що треба стежити за язиком. Це не Анька, при якій можна ляпнути аби що та забути про це за кілька хвилин. Чоловік… дуже уважний чоловік.

Офіціант іде, прийнявши замовлення.

– Поліно, а… – починає Дамір та раптово завмирає, бо я бачу, як на його плече опускається жіноча рука з ідеальними нігтями, червоними, як свіжа кров.