Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

38

Всю дорогу ловлю на собі радісний погляд Ксюхи. Вони з Данилом сидять на задньому сидінні, мило про щось воркують, тримаючись за руки. Усього за годину подруга заспокоїлася, перестала панікувати і тепер насолоджується поїздкою в обіймах коханої людини.

А я сотий раз милуюсь Романом, слухаю музику в навушниках і жмурюсь, коли сонце падає на очі.

— Яка адреса у весільного салону? — питаю, коли ми в'їжджаємо до столиці.

— Ось, — Ксю простягає телефон із відкритою гугл-картою. — Тільки це шоу-рум, де продається одяг у стилі "стімпанк". Після нашого дзвінка я випадково натрапила на цей магазин, там є відповідна сукня, взуття та навіть корсет.

— Корсет? — посміхається Рома.

— Ти тільки це запам'ятав? — прикушую губу і дивлюсь на нього з натяком: — Я можу приміряти корсет.

— Покажи ще раз адресу магазину.

Шоу-рум знайти не так уже й легко. Ми спускаємося в підвальне приміщення, що пропахло пилом і старістю, питаємо у глуховатого вахтера, де знаходиться магазин, але він нічого не може відповісти. Бродимо довгим коридором, поки на дверях нарешті не бачимо напис з назвою шоу-руму. 

Нас зустрічає усміхнений темноволосий чоловік. Ксю відразу ж нападає на нього із питаннями:

— Підкажіть, а ця сукня у вас є? — вона тицяє продавцю телефон з відкритою фотографією.

— Так, звичайно. Бажаєте приміряти?

— Звісно! І ось ці чобітки в наявності? А корсет? — подруга активно гортає сайт шоу-руму і допитує чоловіка, а я озираюся на всі боки.

Магазин більше нагадує склад: усередині погане освітлення, одяг висить на вішалках у поліетиленових чохлах, різні аксесуари безладним гуртом валяються на столі, якісь порожні картонні коробки розкидані по периметру. Я розглядаю асортимент, майже відразу помічаю коричневий корсет з ланцюжками бронзового кольору і з шестернями замість ґудзиків.

— Він чудово виглядав би на тобі, — чую шепіт Романа над своїм вухом.

— Тільки корсет — і все?

— Ще панчохи та туфлі на високих підборах, — здавлено вимовляє він.

— Збоченець, — штовхаю його в плече і дізнаюся у продавця, де знаходиться примірочна.

Корсет мені ідеально підходить: робить груди більш пишними та підкреслює стрункість фігури. Треба брати.

Шторка відсувається з тихим звуком, і до мене заходить Роман. На його обличчі сяє розпусна посмішка, очі потемнілі, з жадібним блиском. Без пояснень він кладе руку мені на талію, іншою гладить щоку, а потім нахиляється та цілує. Його язик знаходить мій, долоні сповзають по спині на сідниці і стискають їх, стегном я відчуваю його повну готовність. Дихаю частіше, рука мимоволі опускається вниз і зупиняється на помітній опуклості.

— Нас чекають, — задля пристойності згадую я.

— Руденька зайнята вибором весільної сукні, а Данька їй у всьому потурає. До того ж друга примірочна знаходиться в іншій частині шоу-руму, сюди ніхто не зайде. Довірся мені.

Навіть не думаю чинити опір. Цілую Романа в шию, проводжу язиком по шкірі. Тіло миттєво відгукується сліпучим спалахом збудження: зовсім поруч наші друзі, а ми стискаємо один одного в тісній кабінці. Божевілля якесь.

Рома розстібає пряжку ременя на моїх джинсах, тягне вниз блискавку і накриває мій лобок. Він відсуває тканину стрінгів і торкається вологого тіла.

— Тебе теж заводять громадські місця? — шепоче мені на вухо.

Кусаю його плече, щоб стримати крик, чіпляюся за сорочку і стискаю зуби. Аби тільки не застогнати, нас можуть почути.

Ми п'яно цілуємося, сплітаючись язиками. Рома діє швидко та вміло: розподіляє вологу по клітору, обводить його пальцями, здавлює та погладжує. Перед очима розсипаються іскри, через мить мене руйнує сильний оргазм. Якимось дивом я зберігаю тишу — тільки обіймаю Романа за шию і важко дихаю, приходячи до тями.

Скільки все тривало? Хвилину, півтори? Як взагалі у нього виходить так швидко довести мене до піку?

— Ти жахливий, — тихенько сміюся, коли свідомість повертається до мене.

— А ти прекрасна, — усміхається Роман, цілуючи мене у скроню і застібаючи ремінь на джинсах. — Бери корсет, я за хвилину підійду.

Намагаюся хоч якось привести себе до ладу: поправляю волосся руками, розгладжую футболку, корчу серйозну міну.

За межами примірочної бачу лише продавця.

— Ваші друзі одяг приміряють, — одразу пояснює він. — Як вам корсет, підійшов?

— Так, — стримую щасливий смішок і терпляче чекаю, коли до нас повернуться майбутні молодята.

За хвилину показується Ксюха: вона тримає в руках якийсь одяг і мало не підстрибує від захоплення.

— Асю, я все знайшла! — подруга радіє, як маленька дитина. — Одяг до весілля готовий! І Данька вибрав кілька аксесуарів. Вдало ми з'їздили. А Роман де?

Відповісти не встигаю, тому що Рома, як ні в чому не бувало, виходить із примірювальної. Спокійний погляд, відчужений вираз обличчя, на якому немає ніяких слідів колишнього божевілля.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍